ОСТАННІ НОВИНИ

Владислав Івченко: «Коли пишу – Сухий закон»

Про свою нову книгу, історію входження у письменницьку діяльність та свої погляди на літературу в цілому розповів гість студії – сумський письменник та колишній журналіст Владислав Івченко.

З чого почалось ваше життя, як письменника?

Спочатку в мене була письменницька діяльність потім журналістська, а зараз знову письменницька. Я думаю, що почалось все із перших років, коли мені читали книги. Мама згадує, я цього не пригадую, що я в дитинстві, роки в три, дуже любив коли мені читали казку «Сіра шийка». Я дуже плакав, переживав Сірій шийці,  бо там лід намерзає, лисичка може її з`їсти.  Я дуже переживав цей «Саспенс». Мені не хотіли її читати, але я влаштовував істерики… Це було моє перше літературне враження.

Чи вплинуло народження доньки на вашу творчість?

Так, вплинуло, здебільшого тим, що довелося по-новому виділяти час, бо на доньку зараз часу йде багато… Вона зараз вже підходить до того віку, коли їй починає подобатись якісь розповіді, вона вже залюбки може посидіти, щоб я їй книжечку прочитав… Треба спробувати прочитати їй про «Сіру шийку», може гени завирують і маля якось відреагує.

Вже подумував над тим, щоб почати писати дитячі книжки, якщо папа письменник, то нехай доня татові казки і слухає, але поки що остаточно не вирішив чи буду я то робити.

Чи існує тема для книги, котра була б актуальною постійно?

Багато тем є, бо життя постійно дарує ці теми. Існує кілька сюжетів, які постійно повторюються там, осада фортеці, зрада і т.д. змінюється тільки антураж. Половці міняються на «Сєпарів» або на «Совітів» або на нацистів. Луки змінюються спочатку на мушкети, а потім на автомати… Теми постійно є і життя їх постійно підкидає.

Залишити коментар