Ірина Голосна. Суспільне Суми"Рівно 10 років, як я поїхала з Криму. Спочатку було, я вам скажу, дуже тяжко. Це настільки тяжко було, що я навіть не дивилась фото. Крим — це взагалі казка. Це життя без депресії. Це 360 днів на рік сонця", — ділиться пані Ірина.
У Севастополі, розповідає військова, вона мала все: дім, родину, роботу, друзів. Все змінилося у 2014-му. Ірина так згадує перші дні російської окупації: "Ми ходили вночі на чергування, дівчата, жінки приходили і стояли живим таким кордоном між військовою частиною, де на території хлопці були, бо їм не давали зброю. А з іншої сторони стояли росіяни зі зброєю, і ми боялися, кожну ніч ми боялися штурму".
Ірина Голосна у Криму. Фото з оосбистого архіву жінки
Ірина одразу почала займалася волонтерством, серед іншого — збирала гроші для українських військових.
"Я завідувала аптекою і ми збирали з дівчатами кошти, щоби передати нашим військовим, і як потім виявилося, що вони не нашим людм передавали, а росіянам. Просто нам ніхто не казав це в очі, але люди так собі вирішили, стали на ту сторону, на сторону зла. Всі розділилися на проукраїнських і проросійських, а до того, просто я не знала, всі ніби були друзі", — згадує жінка.
Влітку 2014 року донька Ірини, на той момент голова студентської ради місцевого університету, опублікувала в соцмережі фотографії з українською символікою. Після цього її, говорить Ірина, почали цькувати її ж вчителі: "Її визвали "на ковьор" і сказали, що це взагалі таке. Ії просто почали булити і зняли одразу всі регалії. Була така дошка пошани в інституті, де була ії фотографія, голови студради, все познімали і там вийшов стрімкий булінг. За два тижні вона прийшла мені і каже: "Я не можу тут вже вчитися, не хочу".
Після цього Ірина вирішила: з окупованого Криму треба їхати. Старша донька перевелася до вишу на підконтрольній Україні території, молодшого сина жінка перевезла до родичів на Харківщину. Згадує, з цього моменту й почався її військовий шлях: "В Харкові на вокзалі, коли назад їхала, зустріла свою однокурсницю. Тоді формувався якраз батальйон "Азов". І вона мені розповіла, що це, до чого, як. А потім, коли я вже приїхала в Україну, скажемо так, на материк, я зрозуміла, що багато людей просто воюють, багато допомагають. І так як я за фахом медик, я собі вирішила, що, мабуть, я долучусь і буду щось робити".
Ірина Голосна. Фото з особистого архіву жінки
До середини 2017 Ірина служила у 24-й бригаді санінструкторкою, з початку повномасштабної війни – допомагала військовим, потім пішла вчитися аеророзвідці: "В Києві звичайно навчитись тяжко, практики немає і я поїхала в Слов'янськ, до знайомих. Вже вони мене вчили в умовах бойових дій".
Нині Ірина воює у складі 82-ї десантно-штурмової бригади: виконує обов’язки операторки дронів. У війні безпілотників, що нині триває, військова говорить, росіяни виграють кількісно: "Я б не сказала, що ми технологічно-технічно від них відстаємо. Ні. Можливо, навіть і попереду, але вони беруть кількістю. На жаль, вони беруть кількістю в усьому, в зброї, в тих же дронах. В Росії, мені розповідали, там навіть підлітки задіяні. Це не те, що там, наприклад, я кажу своєму сину: "Ну давай, може ти будеш дрони збирати на кухні, якщо в тебе вийде". Там ні, там то все обов'язково. Приходять в школу, на уроках праці ми збираємо, паяємо ФПВ-дрони".
У листопаді 2024 підрозділ Ірини виконував бойові завдання на Курському напрямку: "Та кількість бомб, шахедів, КАБів, яка падала на нашу голову, вона зараз падає там на їхні голови. Вони розбивають свої будинки, вони нищать свою територію, вони все спалюють".
Військовослужбовиця Ірина “Командор” Голосна. Фото з особистого архіву жінки
Повернутися до Криму – коли він буде підконтрольний Україні – мрія Ірини. Військова говорить – поки що не вірить, що так станеться.
"Мені 50 років і я так, знаєте, думаю, а що позаду? А позаду нема нікого. Коли ми будемо старенькими, ми будемо сидіти та згадувати, якими ми були крутими у молодості. Так мені ні з ким це згадувати, тому що друзі мого дитинства — вони там. Рідня моя там, в окупації. Перемога? Якщо Крим наш, то це перемога для мене особиста".
