Ангеліна Александренко. З особистого архіву
Головна героїня книги не має імені — це навмисний авторський прийом. "Тому що у цієї героїні ім'я моє, твоє, наших сестер, подруг", — пояснює Ангеліна. Історія починається у 16 років, коли дівчина навчається в коледжі, і завершується у 35, коли вона вже заміжня жінка. Кожен розділ — окреме побачення чи стосунки, роман побудований за принципом серіалу.
Роман “Без інструкцій”. Видавництво “Кіт”
Поштовхом до написання стала звичайна розмова в компанії Ангеліни. "Хтось зі знайомих розповідав анекдоти про "дівочу плеву", якої насправді не існує. Я зрозуміла в цей момент, що більшість людей взагалі нічого не розуміє про жіноче тіло і про секс. І живуть з якимись стереотипами з тих пір, коли ще не було жодної інформації", — каже авторка.
Ангеліна згадує, що в її власному досвіді не було статевого виховання.
"Ми дуже багато чого не знали про себе. Ми дуже багато терпіли того, що нам не подобалося. І тільки вже близько у 30 років я нарешті зрозуміла, що мені не подобається, як я хочу, як я не хочу, як зі мною можна, а як — не можна".
Ангеліна Александренко. З особистого архіву
Коли вона почала розповідати задум знайомим, виявилося, що схожий досвід є майже у кожної: "Я зрозуміла, що дуже багато жінок через це проходили. І ми досі про це мовчимо. Вирішила сказати це вголос, бо, може, комусь це зекономить час, нерви, сили — аби пізнати себе".
Книга має маркування 18+: у ній є відверті сцени та місцями нецензурна лексика в діалогах. Але авторка має чіткі очікування від читачів: "Я боюся, щоб люди не сприйняли цю книгу як просто книгу про секс — просто розважитися, почитати. Тому що в неї закладені дуже глибокі речі".
Роман “Без інструкцій”. Суспільне Суми
Першочергово роман адресований жінкам — "щоб вони пізнавали себе і розуміли, що цей досвід не соромний". Водночас авторка сподівається, що книгу прочитають і чоловіки — "і зрозуміють, де вони помилялися і через що проходили жінки".
Ангеліна Александренко пише з 10 років, пробувала себе у жанрах трилеру та антиутопії. Також пише поезію. Її слова надруковані на паперових стаканчиках кав'ярні у її рідній Шостці, а твори — в різних журналах і газетах.
Вона була учасницею трьох літературних рекордів України та переможницею двох конкурсів з письма. Виступала з власною поезією на Книжковій країні у Києві.
