Бочечанська церковно-приходська школа. Суспільне Суми
У родині майстра зберігається історія, яку розповідав його дід. У 1930-х роках, коли радянська влада руйнувала стару церкву, дід побачив, що діти граються дерев’яною іконою Святого Миколая. Він викупив її за мідну монету й таємно переховував у родичів.
Миколаєнко Василь Максимович. Суспільне Суми
Духанівка: маслобійки та мед у липовій діжі
Про земляків розповіла працівниця культури Надія Василівна Козакова. Її дід Іван Аврамович Савчук 1913 року народження, робив із дерева все: вікна, двері, столи. Найбільше він любив бондарство. З-під його руки виходили дубові бочки й липові маслобійки. Вироби діда досі є в господарстві родини.
Савчук Іван Аврамович із дружиною Марфою. Суспільне Суми
Микола Якович Бучичев народився у 1929 році та успадкував ремесло від батька, а той — від діда. Для роботи він добирав лише дубові стовбури без сучків. Виготовляв цебрики для товчіння картоплі, діжі для випікання хліба й липові барила для напоїв.
Михайло Захарович Радченко народився у 1930 році та працював переважно з липою та сосною. Він знав, що липа найкраще підходить для меду, бо не змінює його смаку й аромату.
Бучичев Микола Якович. Суспільне Суми
Бочки майстри робили сокирою, стругами, долотом, пробійником і натягачем для обручів. Клепки спершу ретельно сушили й підганяли одна до одної, потім натягували обручі й робили дно.
Козацьке: музейна кімната і 100-річна діжа
У музейній кімнаті Козацького будинку культури зберігаються вироби місцевих майстрів. Серед експонатів — кадуби Єгора Сергійовича Сердюкова (1884 року народження) зі Слобідки, діжа Тараса Петровича Євтушенка (1905 року народження) з Долинівки та діжа віком близько ста років. Її автор невідомий, але за переказами, він родом із Бондарів. З Новомутина привезли мініатюрні бочечки: в одних косарі брали з собою воду в поле, в інших зберігали мед.
Євтушенко Тарас Петрович. Суспільне Суми
Хижки: майстер на всі руки
Федір Васильович Ігнатущенко народився 23 січня 1929 року в Хижках. Був токарем, будівельником, кравцем і чоботарем, а ще бондарем. Під час армійської служби у Ворохті Івано-Франківської області працював військовим кравцем. Швейну справу перейняв від матері, а взуття навчився шити й ремонтувати сам.
День майстра починався на луках із косою, тривав за токарним верстатом у колгоспі, а завершувався вдома за столярним верстатом або швейною машинкою. Його діжки, бочки, кадки для соління, ночви й відра використовували в побуті односельці.
З дружиною Євдокією вони виховали сина Івана й доньку Галину, діждалися трьох онуків і п’ятьох правнуків. Федір Васильович помер понад десять років тому. Артефакти з його будинку команда проєкту оцифрувала для архіву спадщини громади.
