Олександр Качан. Суспільне Суми
Пан Олександр каже, що у Біловодах залишалася одна жінка, їй за 70, вона не захотіла виїжджати: "Якщо вона на вулиці була, може ще й вижила, може і ні, не знаю. Ну туди не добратись уже було. Якщо вона зосталася жива, то її ж може вже ніхто не троне. Якщо КАБами не закидало, не розбомбило, то вона буде жива. Якщо є Бог на світі, то її може і спас. А якщо немає Бога, то уже ніхто її не спасе".
За словами чоловіка, останні вісім місяців у селі не було електрики та газу. Воду брав з колодязя, грівся пічкою.
Близько місяця пан Олександр живе у транзитному центрі для евакуйованих. Зазвичай тут залишаються на кілька днів, але чоловік чекає на відновлення документів. Каже, потім обіцяють житло в одному з районів Сумщини, хоча він хотів би залишитися у Сумах, бо тут все знайоме й ближче додому.
Олександр Качан. Суспільне Суми
Зараз у кімнаті мешкає троє людей з різних громад, тут годують, дають одяг та, каже чоловік, від одягу в основному відмовляється, бо нікуди його дівати: "Ви, пробачте, поставте, будь ласка, тоді гардероб, щоб я зносив. Я не хочу, щоб отут було пакетів, як у інших. А так є переодіться трошки, є дах, відношення добре. Все добре. Я не жалуюсь".
Єдина скарга чоловіка — дуже хочеться щось почитати, а нічого. Тому читає те, що є, зараз – книгу про радянських розвідників. У коридорі гуртожитку хтось залишив старі книжки, більшість вже розібрали. Між собою сусіди міняються газетами, кросвордами. Пан Олександр розповідає, що за час у Сумах вдалося попрацювати, розбирав завали після одного з влучань, і зараз намагається знайти роботу, хоча б тимчасово, щоб не сидіти в кімнаті. Каже, що затримуватися у гуртожитку не хоче, хоча і не знає, що буде далі.
