Будинок родини Гарезів після атаки російськими БпЛА. Суспільне Суми
Коли пролунали перші вибухи, син пані Віри, Михайло, був на сусідній вулиці. Каже: коли почув удар, кинувся в бік дому. Через загрозу повторного обстрілу вимушений був ховатися з іншими жителями села.
"Я сховався у нашому каналі річки Берізка. Тут є в ложбини. Знову вибух — за деревами, засів у ложбині. Бачив, що з сараю горить. І силует хати видно на фоні ж вогню. Потім знову пройшов трішки —знову чутно "шахед". Я сховався під мостом, під бетонними плитами. Знову вибух — і через декілька, буквально секунд 20, хвилину — і ще один вибух, сильний, потужний. Дуже багато людей під мостом назбиралося. Жінки плакали. Я не міг підійти і всіх тримав чоловіків. Видно було, що горить сарай, а потім уже перекинулося на дах і — почав дах спалахувати. Була загроза повторних обстрілів. Тому я казав: не йдіть, не йдіть", — розповідає Михайло Гареза.
Будинок родини Гарезів після атаки російськими БпЛА. Суспільне Суми
Віра Гареза каже: від їхньої оселі не лишилося нічого – будинок вигорів ущент, як і господарські споруди. Все подвір’я розоране вирвами. Від господарства лишилися тільки курки. І донині родина не може знайти ще по одному коту та собаці.
"Я тримала індиків. Дуже красиві. Окраса двора. І всі ми любувалися. Два індика: один рудий, другий — чорний. П'ять індичок. Хвости порозпускають. Всі сусідні — всі любувалися: хто б не їхав, хто б не йшов — індики найкращі. Курки теж в мене різних порід. І голошиї, і різні. Але індики всі пішли на той світ, як то кажуть. Вони ж такі мамочки насєдки, що нікуди, і з гнізда тому й погоріли. А курочки он трішки залишились. Півень голошиїй залишився. І декілька курочок", — каже пані Віра.
Будинок родини Гарезів після атаки російськими БпЛА. Суспільне Суми
Жінка працювала вчителькою, а згодом — завучем у сільській школі. Жінка каже: вчила дітей любити Україну та людей.
"У мене родичі, з маминої сторони, — у Білорусі, у Вільнюсі і в Москві, родичі з батькової сторони — у Пермській області і в Пермі. Тому вони дуже любили Верочку українську, бо там я — в Пермі — теж Верочка. Тому я їм передаю привіт, і я так їх щиро люблю, як вони мене от це полюбили. Дай Боже їм, того, що вони мені зробили. Більше я нічого не можу сказати", — додає пані Віра.
Подвір’я родини Гарезів після атаки російськими БпЛА. Суспільне Суми
