Мешканки Охтирки 23 жовтня в Чернігові біля лікарні в очікуванні обміну полонених. Фото з особистого архіву мешканців Охтирки
Цієї суботи охтирці зібрались на щотижневу акцію-нагадування про їхніх рідних, що нині в російському полоні або зникли безвісти. Напередодні відбувся обмін і частина з них, аби дізнатись якусь інформацію про рідних їздили до Чернігова, говорить мати зниклого безвісти Олександра Пилипенка Валентина.
Валентина Пилипенко. Суспільне Суми
«Приїхали чотири швидкі допомоги, приїхали, привезли тяжко поранених, а потім приїхало вже пізніше набагато, часа, наверно, через півтора-два, чотири автобуса з полоненими. До них підійти, поспілкуватися не можна. Там стояли поліцейські. хлопці виходять, самі знаєте, які після такого ада, ми давали фотографії в руки, щоб вони передивлялися наших рідних, щоб вони, може, когось з наших рідних узнали», — розповіла Валентина Пилипенко.
Кожного разу, говорить Валентина, їдуть на обмін з надією щось дізнатись про зниклого безвісти сина. Цього разу зібрались 17 людей.
«Нам вийшла поїздка 1700. А так, якщо нас мало їздить 8-9 чоловік, то від 2 до 3 тисяч ми платимо за кожну поїздку», — поділилася жінка.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
Учасниці акції на підтримку полонених та зниклих безвісти в Охтирці. Суспільне Суми
Цього разу з 270 обміняних людей – сім військовослужбовців з Сумщини, повідомив у Фейсбук начальник Сумської обласної військової адміністрації Олег Григоров. Двоє зі звільнених з Охтирського району: з Тростянця – Євген Цілуйко, з села Високе – Валентин Петров, розповіла охтирчанка Альона Бакланова. Її брат Олег Ярошенко зник безвісти на Курщині і відтоді, говорить, організовує виїзди на обміни та виходить на акції на Успенській площі. Інформацію про обміни знаходить в чатах, які об’єднують тих, хто шукає своїх рідних-військовослужбовців. Сама замовляє транспорт та за вечір збирає команду охочих поїхати на місце обміну.
Альона Бакланова. Суспільне Суми
«За день до обміну викладується синій значок обміну і ми за один день домовляємося, групуємось, скільки людей їде і їдемо на обмін. Спочатку ми їздили самі своїм ходом на Суми, потом на Київ, потом на Чернігів. Кожного разу, як ти їдеш сподіваєшся, може, допоможе тобі, що твїй рідий вернеться», — говорить Альона Бакланова.
Марія, учасниця акції. Суспільне Суми
Ірина Шевченко шукає свого брата Сергія. Він зник безвісти на Харківщині в липні 2024 року.
Ірина Шевченко. Суспільне Суми
«Розмова остання, де він сказав, що, ну, якщо я не піду на завдання, то ворог прийде сюди до нас. Ми недалеко від кордону живемо, каже, він ворог прийде до нас. І сказав: «Я, як тільки вийду із завдань, я тобі наберу». Він так і не набрав досі», — поділилася Ірина Шевченко.
Рідним полонених, зниклих безвісти потрібна підтримка, говорить Альона Бакланова. Підтримкою є і посигналити проїжджаючи повз, додає жінка.
Учасники акції на підтримку полонених та зниклих безвісти бійців в Охтирці. Суспільне Суми
«Кожен обмін – це, ну, якби розчарування, радість за хлопців, що хлопці вертаються додому. Ну, кожного разу ти чекаєш дива. Учора жіночці сказав звільнений військовий, що я сидів з вашим сином і сказав в якій колонії. Він тоже був зниклий безвісти», — розповіла жінка.
«Є люди, які і по три роки їздять і тільки через три роки щось якась є інформація у них. Коли хлопці перевдягаються, вони іноді дивляться вікно і називають прізвище рідних, з ким вони сиділи. І коли ідуть назад в автобус. Дивляться, беруть фотографії, ну, спілкуються дуже мало», — додала пані Альона.
Учасники акції на підтримку полонених та зниклих безвісти бійців в Охтирці. Суспільне Суми
«Дуже страшно їздити тоже на обмін і туди вже стало. Вчора ми поки чекали, коли привезуть нам військовополонених, то було два прильоти. Ну, а куди діватися? Всі люди стояли, ніхто не розійшовся до останнього. Їх вивезли вже майже близько 7 години, то ми стояли до останнього, поки їх всіх не повивозили, а тоді розійшлися», — говорить пані Валентина.
Попри важку дорогу, додає Альона Бакланова, вони продовжуватимуть їздити на обміни, адже це ще одна можливість дізнатись щось про своїх рідних. А також, виходитимуть на щотижневі акції в Охтирці, аби привертати увагу суспільства до долі полонених та зниклих безвісти захисників.
