Механік-водій танку Т-72 Микола. Суспільне Суми
Микола говорить, перебуваючи тут, дуже сумує за донькою: "Як почалася війна, вона була у Миколаєві, був приліт якраз у квартиру, після того, вивезли з України її, зараз вона в Канаді. Вже не бачив її більш як два роки, майже три, скучаю дуже, але це війна, сподіваюсь скінчиться, все повернеться".
Військовослужбовці танкового батальйону 22-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України. Суспільне Суми
Микола розповідає, що хлопці дали танку ім'я “Лісапєд”, щоб заплутати ворога. Чоловік говорить, мріє про дві речі: про перемогу і про те, щоб повоювати на американському танку: "Коли я пішов служить, взагалі одразу на Абрамс, дуже хотів на Абрамса, але мені сказали, що тобі для початку достатньо такого, хоча якщо вийде, та буде можливість, то з задоволенням пішов би на Абрамс.Там вже все сучасніше, там все робиться швидше, поки ми націлимося, він вже вистрілив".
Одесит Ігор з позивним Борзий воює півтора року. Розповідає, що був призваний по повістці в рідній Одесі. Вдома на нього чекає дружина. "Іншого вибору не було, чи в артилерію, чи в танкісти. Погодився на танк, навідником. Жодного разу не служив, на комісію пішов, там кажуть, навідником будеш, кажу буду, пішов навчатись, відучився пару тижнів в Десні. А потім сам почав, як вам сказати, цікавитись, більше стрибати по машині".
Стрілець-навідник Ігор. Суспільне Суми
Сам за фахом електрогазозварник, каже Ігор, та за півтора року, що працює на танку, змінювати військову спеціальність не збирається: "Я вже вникнув в нього, вже немає сенсу заглиблюватися в щось інше, якщо я вже знаю цю машину повністю. Можна так сказати, що я кайфую, особливо раніше, зараз вже не дуже, бо вже набридає потихесеньку".
Танк Т-72 . Суспільне Суми
В перші дні служби, згадує Ігор, був захоплений новою роботою, тож боятися було ніколи. Чоловік впевнений, якщо доведеться зустрітись у прямому бою з російським танком, то їхній “Ліспєд” не підведе: "Були, працювали, звичайно напряму, з закритих позицій в основному, і на пряму виїжджали працювали, але машина на машину, ще не приходилось. Та нічого, все попереду. Звичайно “удєлаєм”, головне, щоб машина працювала, екіпаж у нас злагоджений".
Командир танку, молодший сержант 22 окремої механізованої бригади Збройних Сил України Дмитро теж одесит, до війни працював водієм, розвозив воду клієнтам, танки бачив в кіно. Тому, добре пам'ятає свій перший танковий бій: "Прилетів нам ПТУР Протитанкова ракетав танчик, я спочатку впав в ступор, буквально десь секунд 30, потім вже розчухався, дав команду їхати, нас ще один догнав, але ми все ж таки живі залишились. Буквально метрів 500 проїхали, але вже не керований був танк, вийшли та пішки вибрались".
Молодший сержант 22-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України Дмитро. Суспільне Суми
Нині, говорить командир, танк полагодили, відтак машина й екіпаж до бою готові: "Обірвали захист боковий ззаду, й капюшон у нас зламався, зараз відремонтували, система теж трохи потекла, масло. Все замінили відремонтували, поставили на місце, і знову скоро в бій". В Одесі молодшого сержанта Дмитра чекає мама, дружина і двоє дітей, 12-річна донька та 14-річний син.
Екіпаж востаннє робить перевірку всіх вузлів та агрегатів танку, ще раз перевіряє справність окремих частин машини. Потім вечеря, сьогодні у танкістів у меню український борщ. Наступний день, говорить командир танку, в екіпажа ”Лісапєда” буде нелегким: "Завтра будем виїжджати, завтра у нас буде бій. Слава Україні! Героям слава!".
Військовослужбовці танкового батальйону 22-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України. Суспільне Суми
