Приємно зустрічати людей, які безмежно закохані у свою роботу, віддані справі, якій присвячують життя. Вони можуть годинами емоційно і цікаво розповідати про свої проєкти, плани, ідеї, заряджаючи оточуючих позитивом і жагою творчості.
Велике везіння, коли мрія, захоплення, хобі стає професією. Затребуваною і успішною, і яка щодня приносить задоволення. Саме так сталося з талановитою майстринею, художницею, Любов’ю Ярцовою.
«Творчість – це завжди диво»
Перш за все, пані Любов відома, як майстриня непересічних витинанок, вона разом із колежанками є володаркою Національного рекорду України.
Кілька років тому сумчанам і всій країні презентували унікальний виріб, довжиною 30 метрів, завширшки трохи більше одного метру, і неймовірні візерунки, з яких складається картина.
– Сумчани впродовж кількох днів могли побачити як виглядає життя в мереживі, у символах і пам’ятках, у квітах, звірах та рибах, – згадує Любов.
– Любо, а що таке етновитинанка?
– Це виріб, для якого потрібні папір і ножиці, і, звичайно, фантазія, знання традицій, обрядів, історії. На витинанці ми бачимо елементи, притаманні українському народу в різні епохи існування. Ці елементи перекликаються з мотивами та символікою на рушниках, кераміці, декоративних розписах Слобідської України.
– Зазвичай як ви готуєтесь до виконання виробу, чи малюєте попередні ескізи?
– Знаєте, що я найбільше люблю у витинанці? Ніколи не здогадуєшся, що вийде у кінці. Виріб для самого майстра стає відкриттям. До речі, кожен з нас хоч раз робив витинанку. Згадаймо дитинство, як ми складали папір навпіл і вирізали сніжинки. Згодьтеся, кожного разу виходив різний орнамент. Процес цікавий і захоплюючий.
– І в якомусь сенсі містичний?
– Так! Творчість – це завжди диво, магія…
«Люди, які живуть у Сумах і взагалі на Сумщині – вони вже є переможцями»
Любов Ярцова пишається тим, що зробила творчий внесок у славу рідної Сумщини. А саме в складі творчої групи працювала над унікальною писанкою, яка була визнана найкращою в Україні.
Також пані Любов є автором мереживної абетки, що здобула визнання не тільки на національному, а й міжнародному рівні. Разом із іншими сумськими місткинями створила календар етновитинанок «Місяцелік».
Під час нашого спілкування із Любов’ю Ярцовою відчувалось, як щиро вона закохана у рідний край, у справу свого життя, у людей, що її оточують.
– Сила – в людях! – впевнена вона – А всі, хто живуть у Сумах і взагалі на Сумщині – ми вже є переможцями. Бо творимо красу під звуки вибухів і тривог, будуємо і створюємо нове, відновлюємо зруйноване, працюємо, волонтеримо, кожного дня наближаючи перемогу. Дякуємо вашому онлайн виданню The Sumy Post за те, що підтримуєте важливі ініціативи містян, творчі спільноти, зокрема і те, що є інформаційними партнерами проєктів ГО «Арт крила».
«У найскладніші часи культура не зникає, а стає опорою»
У Сумах наразі триває проєкт, ініційований ГО «Арт Крила» і присвячений відродженню та популяризації унікальної слобожанської вишивки. Він стартував у жовтні минулого року і завершиться у липні.
У проєкті беруть участь 35 жінок, впродовж семи місяців відбувались майстер-класи, обрядові заходи, традиційні українські вечорниці, виставки, ярмарки тощо. Організатори створили документальний фільм, каталог-альбом, навчальні матеріали.
Окремим важливим напрямом є оцифрування вишитих виробів Сумщини — рушників та сорочок, створених місцевими майстринями, а також поширення цієї інформації через соціальні мережі.
Головний же скарб і результат колективної праці – Рушник Єдності – буде презентований до Дня Вишиванки.
– Візія та коріння проєкту грунтуються на спадковості поколінь: автентичних родинних історіях та традиціях Сумщини (зокрема Охтирщини, Лебединщини, Недригайлівщини). Це шлях від “зернинки конопель” до готового полотна, що зберігає пам’ять роду протягом 150 років, – зазначила Любов Ярцова. – Я маю надзвичайно актуальну мету – діяльність нашої команди і моя особисто, як голови громадської організації, сьогодні є критично важливою для збереження того, що ворог намагається знищити фізично.
- Проєкт «Відродження Слобожанської Вишивки: Нитки Пам’яті та Єдності» впроваджується ГО «Арт Крила» за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції.
- Партнерами проєкту є Департамент культури, туризму та релігій Сумської ОВА, Сумський обласний художній музей імені Никанора Онацького, Агенція промоції «Суми», Сумський обласний краєзнавчий музей, ГО «Бізнес асоціація 4Бізнес». Інформаційним партнером проєкту є онлайн видання The Sumy Post.
Головні організаторки і координаторки творчих заходів – команда ГО «Арт Крила» – Любов Ярцова, Ольга та Наталія Москаленки, впевнені: у найскладніші часи культура не зникає, а стає опорою.
«…Музей згорів, а його вишиванка продовжує жити»
Проєкт викликав великий інтерес і неабиякий резонанс. Приходило чимало людей, щоб поділитися історіями своїх родин, приносили вишиті вироби, деякі з них виявилися рідкісними, унікальними.
А ще була сорочка, буквально із запахом гару, бо вона з відомого Музею Борщу і Сала, який вороги знищили вщент.
– Ця жіноча сорочка (станок) приїхала до нас із прикордоння. Вона з Великої Писарівки, з місця, де сьогодні надто багато втрат, – розповіла Любов Ярцова. – Ми не знаємо, хто її створив. Не знаємо, чи шили її для себе, чи для когось рідного. Але в кожному стіжку відчуття, що це була річ не випадкова. Не буденна. Крамне полотно, ручна робота… Тамбурний шов, набирування. Рукави густо вкриті пухликами — ніби зібрані в дрібні хвилі часу. Уставка з рукавом зшиті крихітними стопчиками, що нагадують «гречку», так рівно й делікатно, що здається – кожен рух голки був продуманий і вистражданий. У цій сорочці — тиша праці, терпіння і любов.
Сьогодні ця сорочка зберігається у приватній колекції Етнопростору «Спадок» Ольги Вовк. Її передав Олексій Скоркін із Музею Борщу та Сала. Музею, якого вже немає…
– І від цього думка стає ще гострішою: як багато тримається на випадку. Як багато могло зникнути назавжди, – продовжує Любов. – Дивишся на сорочку і ніби торкаєшся чиїхось днів, свят, надій. Скільки доріг вона пройшла, перш ніж опинитися тут? Хто ховав її від біди у тяжкі для українців роки? Хто тримав, як останню пам’ять? Можливо, ця сорочка справді — єдине, що залишилося від тієї сім’ї, у якій вона народилася. Але вона є. І поки вона є – жива і пам’ять. Те, що музей згорів, а його експонат, вишиванка, продовжує жити у нашому фільмі, альбомі та на полотнах майстринь, символізуючи непереможність української ідентичності. Ми відтворюємо те, що ворог намагається спопелити.
«Вже доведено, що вишивання – інструмент ментальної стійкості»
На проєкті траплялися відкриття, які, без перебільшення, можна вважати певною сенсацією. Наприклад ідентифікація зразків, зокрема це стосується сорочки Вікторії Славко, що доводить існування рідкісних технік саме в нашому регіоні.
– Завдяки відгуку жителів Сумщини було досліджено приватні сімейні архіви, фрагменти старовинного одягу та рушників. Важливим стало партнерство з музеями: співпраця з Сумським художнім музеєм ім.Н.Онацького та обласним краєзнавчим музеєм дозволила залучити науковців для опису технік та написання фахових статей, – наголосила Любов Ярцова. – Проєкт став прикладом соціальної згуртованості, об’єднав громаду навколо спільної справи, створив простір для спілкування та підтримки під час війни.
– Любо, учасниці наголошували і на психологічній, відновлювальній дії зустрічей за вишиванням
– Це дійсно так! Вже доведено, що вишивання – інструмент ментальної стійкості. Спільна праця над Рушником Єднання, а нерідко це було під звуки вибухів, стала способом опанування стресу та відновлення внутрішнього ресурсу.
– І як підтримка локального виробника – використання нитки Сумської камвольної фабрики?
– Так, це підкреслює важливість підтримки місцевої економіки.
– Рушник Єднання вже отримав звання Оберегу нашої землі, Сумщини. І цьому є символічне пояснення…
– Символізм оберега у використання традиційних мотивів: Древа життя, квітів, птахів та дубового листя з жолудями – як втілення міці, захисту та незламності Сумщини. Але є дещо… що ми зробили навмисно. Довжина рушнику у червоних нитках, які були використані для орнаменту, складає 5 640 (!) метрів, що символічно корелює з протяжністю кордону області з ворогом. Він – наш захист!
Рушник, Слобожанська вишивка – це більше, ніж орнамент, це наші молитви, сила і гордість, наша культурна ідентичність, наша незламність і безмежна віра в перемогу.
«Кожен стібок — це пам’ять, кожен виріб — це історія»
Серед учасників проєкту «Відродження Слобожанської Вишивки: Нитки Пам’яті та Єдності» – підприємці, освітяни, майстри, люди різного віку та досвіду.
– Вони опановують традиційні техніки, переосмислюють їх у сучасних виробах і створюють речі, які мають значення – не лише естетичне, а й культурне, економічне, людське, – розповіла Любов Ярцова. – У часи війни ці люди роблять більше, ніж здається: підтримують економіку регіону, розвиваючи крафтове виробництво, формують імідж Сумщини, як території сили і творчості. Зберігають і передають глибоку культурну спадщину, яка об’єднує покоління, створюють простір для психологічного відновлення і взаємної підтримки. Кожен стібок — це пам’ять, кожен виріб — це історія.
Вже зараз учасниці проєкту представляють на загал свої роботи: вишиті блокноти, ляльки, унікальне декорування речей побуту, прикрас, одягу.
– Цей проєкт – про традиції, які оживають у сучасності, – Разом відроджуємо те, що робить нас унікальними і непереможними, – впевнена Любов Ярцова.
Більше інформації про те, як проходив проєкт, на ресурсах ГО «Арт Крила»
https://youtube.com/@artkryla?si=zWjk6sTzu9oak6aS
https://www.facebook.com/share/1CMnAH8JFj/?mibextid=wwXIfr
https://www.instagram.com/art.kryla?igsh=YWZ1b2ZiNnpkMHl1&utm_source=qr
Підготувала Олена Геренко
