Станіслав Кривогуз. Суспільне Суми
“Відполіровану заготовку зафарбовую фарбою, наношу малюнок. У мене є різні приспособи – шила, голки, якими я вицарапую все зайве до металу. Де залишився голий метал – воно буде травитися, вглиб витравлюватися. А те, шо лишається під фарбою буде відполіроване і блискуче”, – пояснює чоловік.
Станіслав Кривогуз. Суспільне Суми
Каже, сокира може бути функціональна, і гарна водночас. Додає, виготовлення сокири триває від тижня до місяця. Це залежить від якості металу та складності малюнку.
“Тут голкою точками. Бачите, які маленькі точечки. І очі напружую – довго не всидиш його робить. Треба робить перериви”, – зазначає майстер.
Виріб Станіслава Кривогуза. Суспільне Суми
Займатися сокирами став з початком повномасштабного вторгнення, розповідає Станіслав.
Виріб Станіслава Кривогуза. Суспільне Суми
“Коли стояли блокпости я і ножі робив хлопцям. І ножни шив на ножі. І туди ж тоже хлопцям сокири як є потреба – роблю”, – каже чоловік.
Станіслав Кривогуз за роботою. Суспільне Суми
Робить майстер і оздоблення для сокир: “Замовляю в інтернеті шкіру, шию чохли, роблю обтяжку руків'я”.
Станіслав Кривогуз. Суспільне Суми
Чоловік каже, дає сокирам нове життя. Додає, старі знаходить на базарі та у пунктах прийому металобрухту.
“Бували випадки, шо люди самі дзвонили і кажуть: “У мене є сокира отака, отака”. Кажу: “Скинь фотографію, я подивлюсь клеймо яке”. Тому шо я не всі сокири радянські використовую. Буквально чотири-п'ять заводів. Кажуть, радянська якість була там, не все воно було якісне”, – наголошує Станіслав.
Сокира з колекції Станіслава Кривогуза. Суспільне Суми
Чоловік робить різні види сокир. Наприклад, томагавки – на індіанську тематику. Пояснює, вона функціональна, але більше як сувенір. Ще є сокири на скандинавську тематику. Також майстер колекціонує та реставрує старовинну зброю.
Виріб у колекції Станіслава Кривогуза. Суспільне Суми
Зокрема є піка часів Київської Русі та сокири.
“Старався зробити руків'я автентичне тому періоду. Ніхто звідти ще фотографій нам не скидав, які були сокири”, – жартує чоловік.
Колекція Станіслава Кривогуза. Суспільне Суми
У колекції є сокири Козацької доби та 19 століття, каже Станіслав. Наприклад, тесло, яку використовували для ночв та човнів.
Тесло з колкції Станіслава Кривогуза. Суспільне Суми
Станіслав каже, ледь не все вдома зроблене його руками. Раніше займався різьбленням по дереву.
Виріб Станіслава Кривогуза. Суспільне Суми
“Вирізав ще 23 лютого 2022-го, а на другий день війна почалася і я його закинув. В принципі, картина день-два і вона вже дороблена. Якось нема настрою займатися”, – каже майстер.
Колекція Станіслава Кривогуза та вироби з різьблення. Суспільне Суми
Станіслав показує одну з найскладніших робіт і пригадує, як його син теж ненароком долучився до різьблення.
“Йому років п'ять було, я лишив різці. Вирізав голову пів вечора. Усе ж старався там деталізувати. Положив, прихожу, він взяв полукруглий різець узенький такий, мабуть, троєчку, і мені через усю голову заглибив його. І в п'ять років казалось би, де та сила, а шкоди наробив. Прийшлося ще пів вечора по новой все углублять”, – згадує чоловік.
Виріб Станіслава Кривогуза. Суспільне Суми
Каже, його основна робота допомагає краще розумітися на ремеслі. Станіслав – майстер лісу у Сумському надлісцтві ДП “Ліси України”.
Двір Станіслава Кривогуза. Суспільне Суми
Пояснює, у лісі працювали його дідусь, дядько та мати.
Рекреаціна зона, село Гаї, Роменський район. Суспільне Суми“У дідуся був кінь. І було снігу, пам'ятаю, так через ворота їздив кінь. Я з ним у ліс їздив, пам'ятаю, як кіньми трелювали дерево. А мене ще посадять, шоб я у відрові піддержував вогонь, у відрові чай варили вони з гілочок. Кліт туди кидали, дику грушу, вишню кидали”
Завдяки здобутим знанням, Станіслав пояснює, яка деревина підходить для виробів. До прикладу, з липи можна робити більш деталізовані вироби. А у вільсі деякі елементи відвалилися б.
Рекреаціна зона, село Гаї, Роменський район. Суспільне Суми
Чоловік разом з колегами-лісівниками зробили рекреаційну зону, де нині відпочивають люди. Станіслав додає, це місце має свою історію.
“Зроблена на території лісничого саду, якому понад 120 років. Його садив ще заможний чоловік колись, до революції. Стояв будинок, там ближче до дубів господарські споруди були. Потім прийшла революція, пролетаріати, виселили чоловіка. З часом сюди заселили працівників лісового господарства. Будинок був на дві сім'ї, в тому числі дідусь мій жив”, – каже майстер.
Рекреаціна зона, село Гаї, Роменський район. Суспільне Суми
З часом будинок зруйнувався, каже Станіслав.
“Оці дерева – це останні спогади про чоловіка. Чоловіка прізвище було Бабенко. І так це місце і назвалося – Бабенківщина”
Станіслав Кривогуз. Суспільне Суми
У лютому – 25 років, як Станіслав працює у лісовій сфері. Нині на його рахунку близько 150 художніх сокир. Каже, свою роботу і ремесло не уявляє без лісу.
