Євген Логвінов. Суспільне Суми
«Був добрим, чуйним, я з дитинства ще його любила. Дружили, з сестричкою приїжджали і гуляли у мене. Пам’ятаю, його залишили на мене. Ми смажили картоплю, а він спробував і говорить: “Чомусь вона мені на огірки схожа”. Кажу: “Чому, Женя?”. А тоді коштую — вона недосмажена і хрумтить. Він з такою посмішкою це… Прикро, коли так трапляється. Він жив з мамою. Мама сама доглядала онуку, бо втратила і доньку. Його племінниця — сирота».
Євген став на захист Батьківщини на початку повномасштабного вторгнення, розповідає сусідка пані Ірина.
Прощання з Євгеном Логвіновим. Суспільне Суми
«Я його пам’ятаю з дитинства, цього хлопчика. Хороша дитина. Азартний, жвавий. Він і досі хлопчик, хоч стільки йому років».
Пані Олена говорить: вона — близька подруга мами Євгена, і майбутнього захисника знала з дитинства.
«Дуже хлопчик був гарний, чуйний, комунікабельний у всіх питаннях, відгукувався. Він працював на річному транспорті довго в Одесі, а тоді на “Міськводоканалі”. А взагалі мріяв про море. Потім здоров’я трішки підкачало, а так він був за штурвалом… Брав участь у Курській операції, потім хвороб було багато. Побув трішки вдома і добровільно пішов назад».
Прощання з Євгеном Логвіновим. Суспільне Суми
Водій-електрик відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів Євген Логвінов загинув під час виконання бойового завдання 27 липня 2026 року в районі села Василівка Чугуївського району Харківської області.
Із військовими почестями захисника Євгена Логвінова поховали на сумському цвинтарі по вулиці Березовий Гай.
