Ікони у Музеї історії села, Чернеча Слобода. Суспільне Суми
“Це ніби машина часу. Вона дає можливість нам оті законсервовані століття повернути, узнати, що, коли, як було. Село наше дуже велике було колись, багате село. І про це свідчать багато експонатів музею”, – говорить засновниця музею.
Шкільні вправи у Музеї історії села, Чернеча Слобода. Суспільне Суми
Пані Любов розповідає: раніше у Чернечій Слободі було понад 100 вітряків, школи, народне училище, дві церкви. Саме на місці однієї з них знайшли підпрестольну дошку, де згадуються не кріпосні, а “казенні” селяни, і жодного імені поміщика. Найдавніша частина експозиції – це різноманітні знаряддя праці, найстаровинніший експонат – кінські пута, знайдені у металобрухті. Ними сплутували ноги коней, коли відправляли їх у нічне пасовище. Старовинні предмети побуту і посуд – це не тільки свідчення епохи, іноді це ілюстрація народних висловів. Як, наприклад, ось ця діжа для тіста, яка мала бути складена з певної кількості дощечок, тобто клепок, щоб хліб добре сходив.
Любов Овсієнко. Суспільне Суми
Маслобійка у Музеї історії села, Чернеча Слобода. Суспільне Суми
“Жінка чоловіка посилає на базар і каже: "Привези мені хліб у чому місити". Їде чоловік на базар, там певно, забув, привіз, не порахував, а вона казала, щоб парна кількість була клепок. Привозить, а там 13. Все, хліб не вдасться. Треба, щоб тільки парна, і кричить: "Не хватає одної клепки". По цей день живе оця примовка, що клепки у когось не вистачає, бо тоді буде невдача. Це справжнісіньке чудо техніки тієї домашньої. Це власноруч зроблений сепаратор, за допомогою якого робилося масло. Сюди заливалися вершки, а потім оцим млинком отак крутилося і потім одержувалося масло”, – пояснює Любов.
Швейна машинка у Музеї історії села. Суспільне Суми
У музеї особливо пишаються колекцією чернечослобідських вишивок, одягу і рушників, бо видно високу майстерність вишивальниць, додає пані Любов.
“Старі люди казали тим молодим вишивальницям: "Оце ти для себе вишиваєш". А тут ось, перегорну я вам, а це, мовляв, для Бога. Жодного вузлика, жодної, щоб тут не було помарочки, щоб чітко-чітко все це було. І це все робилося на чисто білому ось оцьому шматочку матерії. Володіли різними методами вишивки. Тут можемо побачити і гладь, тут і монохром, і хрестик. Ви гляньте, як підібрані і кольори. Це все робилося вручну при каганцях. Білим вишито по білому. Це все ручна робота. Розповісти вам важко, що це означало, як люди взагалі пошити таку сорочку, це ж все вручну. Ви дивіться, як оцей рукав шився, як отут воно робилося все, і як оце ви ж витягувалися ниточки, це ж не кружево в'язалося, ні, це нитки витягувалися, розумієте?”, – каже засновниця музею.
Вишивки у Музеї історії села, Чернеча Слобода. Суспільне Суми
В колекції музею представлені історичні періоди, які мешканці села проживали разом із країною. Зокрема, Голодомор, під час якого померла майже третина жителів Чернечої Слободи. Тут можна побачити їжу, яка залишалася селянам, почитати свідчення тих, хто вижив, зібрані учнями і вчителями місцевої школи.
В експозиції знайшли місце фотографії з сімейних архівів слобідчан, старовинні документи та записи.
Світлина у Музеї історії села, Чернеча Слобода. Суспільне Суми
“На стенді ми бачимо шкільні вправи якогось школярика і сторінки із пісенника. Звичайні дівчата одна з одною мінялися. Так от шкільні вправи ви можете побачити. Це є, певно, якийсь не дуже добре грамотний школярик. Тут багато помилочок. Обидва ці експонати знайдені були на горищі однієї бабусі, яка там уже і не жила. І ось оцей щоденник, де написано багато пісень різноманітних, українською, до речі, мовою. Це в ті роки, отут ви побачите 1900 рік, коли діяв Емський указ, коли не можна було нічого українською мовою, а тут ціла пісня. І ось читайте оці рядочки: “Засунусь у хаті, покутнє віконце, заховалось під вербою українське сонце. Спи, Тарасе, тихо-тихо, поки Бог розбуде, тебе славна Україна повік не забуде”, – говорить Любов.
Світлини у Музеї історії села, Чернеча Слобода. Суспільне Суми
За її словами, музей тричі обкрадали, брали експонати, які мають аукціонну цінність: фотографії, книжкові видання, предмети побуту. Каже, після цього довелося посилювати заходи безпеки.
