5 жовтня у Шостці провели в останню путь героя-земляка.
Сигута Олександр Петрович народився 29 серпня 1966 року у с. Араповичі Чернігівської області. Після навчання у місцевій школі вступив до професійно-технічного училища за напрямком «База торгового флоту» (м. Рига, Латвія). Армійську службу проходив у Чехії, після чого повернувся на малу Батьківщину. Тут Олександр зустрів кохану дівчину Наталію, яка невдовзі стала йому дружиною та підтримкою на все життя. У подружжя народився синочок Дмитро, якого батько дуже сильно любив.
Добрий, чуйний, надійний, працьовитий, відповідальний… Саме таким залишиться Олександр Сигута для всіх, хто знав і любив його. Тривалий час чоловік працював у будівництві. У вільний від роботи час захоплювався риболовлею. Допомагав батькам зі справами на городі, а пізніше – опікувався власною дачею і садом.
У січні 2023 року наш земляк добровільно став на захист Батьківщини. У складі штурмової бригади йому довелося побувати на найгарячіших напрямках фронту – в районі Волновахи, Мар’їнки, Покровська… Боронив Запорізький напрямок. За роки служби отримав 8 контузій, кілька разів проходив тривале лікування… Але завжди повертався у стрій. За бойовий позивний обрав собі «Дід», адже був старший переважної більшості побратимів… Він дійсно був для них надійною підтримкою та мудрим порадником, по-батьківські опікувався молодими солдатами.
Навіть маючи серйозні проблеми зі здоров’ям, Олександр Петрович продовжував робити свою справу на фронті – наполегливо, спокійно, стійко. «Як я можу ховатися?! Я буду там, де мої хлопці!», – відповідав він на всі вмовляння рідних і друзів… За сміливість, патріотизм і зразкове виконання службових обов’язків був неодноразово відзначений Почесними грамотами, нагороджений медаллю «Ветеран війни. Учасник бойових дій».
2 жовтня він спілкувався з дружиною… Мріяв про Перемогу, про повернення додому, про теплу зустріч у родинному колі. Перебування в екстремальних фронтових умовах наклало своє тавро… Додало сивину скроні, виснажило… Таким він відійшов у Вічність наступного дня.
3 жовтня ворожий БПЛА підірвав автівку з Олександром і ще кількома військовими… Двоє захисників загинули, троє отримали поранення. До останніх хвилин життя він залишався вірним Батьківщині… Схиляємось у скорботі та пошані перед Воїном і його родиною, які віддали все для спільної Перемоги!
Доземний уклін нашому янголу-охоронцю!
