Тамара Гром. Суспільне Суми
Коли вони вдруге виїжджали, взяли лише найнеобхідніші речі, сподіваючись невдовзі повернутися.
"Та якось думали: та, може ж, вернемося. Ось-ось закінчиться війна, вернемося. Чого ж ми будемо туди-сюди, пересидимо та закінчиться війна, повернемося. Немає вже нічого… І сміюся: всі плаття, всі наряди, всі шуби… Все там… У підвалі, кажу, в мене 60 банок огірків. Там і сало консервоване, і м’ясо. Все ж накрилося тими цеглами", — розповідає вона.
Після оголошення обов’язкової евакуації до них приєдналися чоловік і донька. Донька має інвалідність другої групи. Тамара Гром також має проблеми зі здоров’ям.
"У мене ноги хворі, я онкохвора, третя стадія раку. Оперували, опромінювали. А вона — взагалі інвалід другої групи. У неї і грижі, після аварії, після всяких проблем".
Після виїзду родина була змушена жити окремо. За цей час Тамара Гром з онуком змінили п’ять орендованих помешкань.
"Оті переїзди. Як це важко", — каже жінка.
На початку 2026 року її донька захворіла на COVID-19.
"А тоді, видно, чи ускладнення. «Мені, — каже, — гірше і гірше». Ніби перехворіла ковідом, а гірше і гірше", — говорить пані Тамара.
"І її ніби як паралізувало. Вона не розмовляла, ні руки, ні ноги не рухалися. Словом, з трубочками. Ми плакали всі… і мої сини, і внуки. Прийдемо, подивимося, а вона нерухома. І лікарі сказали, що якщо вона виживе, то чудо буде. Ну, спасибі… Які молодці — вони її підняли".
Нині, за словами жінки, доньці стало краще — її вже виписали з лікарні.
"Вже вона може сідати. Ну, стояти може… декілька хвилин постоїть — і падає. Може сама їсти, а то з трубочки поїли соками одними, бульйонами. Їй потрібна реабілітація. Може, і вийде на реабілітацію… Ще її треба лікувати".
Доньці потрібен постійний догляд, який було складно забезпечити в гуртожитку, де вони мешкали раніше.
"Води навіть нема… Ні електроплитки. Ну, я купила електроплитку, думаю, хоч яйце посмажити якесь, чаю підігріти, щоб не бігти на ту кухню хтозна-куди. А вона ж не ходить. Рукомийник причепили, прибили, мисочку поставили — це на тумбочку там. Це хоч ложку обмити. Ну, там такі умови… Всі шпалери обідрані, ми там зі внуком, її сином, клеїли, підклеювали".
Пів року тому донька Тамари Гром подала заяву до департаменту соціального захисту щодо поселення родини в модульне житло.
"Написала, каже: «Два інваліди — може, нам дадуть». Ну, якось не вірилось. А тоді це був шок. А більший шок був, коли ми сюди зайшли. Тут все, я не знаю, все. І холодильник, і пралка. Сиділа вдома, думала: а як же пралка, де його прати. І для інвалідів навіть отам і унітаз, і все для інвалідів, і душ сидячий. Мікрохвильовка навіть є. Все передбачено: і посуд, і постільне".
Модульне містечко, де мешкає родина. Суспільне Суми
Нині родина подає документи на участь у державній програмі "єВідновлення", щоб придбати нове житло.
Модульне містечко, де мешкає родина. Суспільне Суми"Та ми ж надіємося, що нам же повернуть щось. Люди ж купують собі. І може ж, і ми купимо. Якісь уже почали подавати документи".
