Євгеній Бадива. Суспільне Суми
За три роки полону фраза «їдете додому» звучала не раз, згадує Євгеній. Тож коли це стало реальністю, чоловік до останнього не міг повірити, що нарешті повертається в Україну. Було це 24 травня 2025 року.
«Ми приїхали на аеропорт, нам видали сухпайки. Години три-чотири ми сиділи в автозаках. Потім нас посадили на борт, пасажирський, цивільний. Ми полетіли на аеродром, на якийсь військовий аеродром. Ми вночі прилетіли, і рано-вранці військовим бортом прилетіли в Гомель. Уже зрозуміли, що обмін. Бо ми вийшли з борта і вже під’їжджали автобуси, машини, швидкі, супровід приїхав. Посадили нас по автобусах і їсти дали. Кожному — заходиш в автобус, і в кожного на сидінні був пакет з їжею. Зрозуміло було, що, швидше за все, ми їдемо додому».
Після повернення з полону, каже Євгеній, він пройшов лікування та відновлення. Попри пережите, планує й надалі служити Україні. Мріє про те, щоб кожен український військовополонений повернувся додому.
