Ганна Батрак. Суспільне Суми
Пані Ганна родом із Штепівки, але після одруження, розповідає, переїхала до Гутницького. Тут живе 57 років. Каже, звикла до сільського життя, хоча нині навіть найпростіші побутові питання доводиться вирішувати самотужки. Якщо занедужає — викликає «швидку».
«Приїжджала, поки чоловік живий був, викликала. Хвилин 10 і тут, як тут була. І вночі о 1-2 ночі. Усього було», — розповіла жінка.
Подвір'я Ганни Батрак. Суспільне Суми
Із продуктами, говорить пані Ганна, також непросто. Допомагає виїзна торгівля:
«Спасибі, що потурбувався Михайлович — староста, то виходимо на шлях — Улянівська їде продуктова повз нас. То виходимо, хліба взяли і пішли. Ми хліб замовляємо на пекарні в Улянівці. І вона ж їде в село Штепівку повз нас, завозить у Луциківку та їде на Улянівку. Решта — крім продуктів ніхто нічого не возить. Донька в мене в Сумах, ото замовляю. Пенсія в мене на картку, то вона і за світло платить, поповнює мобільний, купує таблетки. На таблетки більше йде грошей, ніж на продукти».
Господарство Ганни Батрак. Суспільне Суми
32 роки, говорить Ганна Батрак, працювала в місцевому господарстві. Спочатку була дояркою, згодом трудилася на бурякових полях.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
Жінка згадує: коли переїхала до Гутницького, тут вирувало життя. Щоправда, школи вже тоді не було, її троє дітей навчалися у сусідній Штепівці.
«А раніше тут і ферма була. Я коли прийшла сюди, корів доїла на корівнику. Тоді звідси корів забрали, я пішла на буряки та до самої пенсії я сапала буряки. А раніше тут і школа, і ферма, і магазин навіть був», — поділилася жінка.
Господарство Ганни Батрак. Суспільне Суми
Разом із чоловіком, каже, тримали чимале господарство: корів, свиней, птицю. Після його смерті та через власні проблеми зі здоров’ям залишила лише птицю.
Газу в Гутницькому, розповідає пані Ганна, ніколи не було. Тож узимку будинки опалюють дровами. Нині, каже, намагається економити тепло: надто сильно будинок не нагріває.
«Не так, щоб було до 30-ти градусів температури. А так, щоб градусів 20, і те багато», — говорить пані Ганна.
Колодязь біля будинку Ганни Батрак. Суспільне Суми
Цей будинок, додає пані Ганна, не просто дах над головою, адже будували його власними руками, фактично з нуля.
«Ніхто ні копійки нам не давав із чоловіком. Ми будувалися вдвох. Я в матері одна була, він у матері один. Ми те, що заробили, усе йшло на будівництво. Так і поставили будинок. Господарство годували, вигодували, то продали на будівництво. То цегли треба купляти, то треба будматеріал. Ну, знаєте, яке це, я думаю, будівництво. 70 рублів я по наряду отримала. Ну, вистачало. Плюс троє дітей, треба було утримувати, от так і жили. Звичка. І живеш тут, що тихо», — додає жінка.
За словами старости Штепівського старостинського округу Олександра Великодного, у 80-х роках у Гутницькому мешкали понад півсотні людей. Додає: з роками населення скорочувалося: старші жителі помирали, а молодь виїжджала до міст у пошуках роботи та кращих можливостей.
Подвір'я Ганни Батрак. Суспільне Суми
«Село розташовано за 6 кілометрів від центру старостинського округу, від села Штепівки. Село Гутницьке на сьогодні, будемо так говорити, село вимираюче. Тут зареєстрованих 6 жителів, але також є і переселенці. Сьогодні в цьому селі знаходяться три сім’ї переселенців. Працює виїзна торгівля, підвозиться хліб і інші продукти харчування. Село не газифіковане. Опалення проводиться твердим паливом, зокрема дровами», — розповів староста Штепівського старостинського округу Олександр Великодний.
До найближчого медичного закладу — шість кілометрів. Утім, без медичної допомоги жителі не залишаються, говорить староста. За потреби можуть звернутися до сімейних лікарів у Штепівці.
«У селі Штепівка працює два сімейних лікарі. Люди там записані, кожен до якого лікаря. І там проводиться вже більш регулярне обстеження. Якщо треба кудись зробити до вузького спеціаліста, то, звичайно, сімейний лікар виписує направлення. І люди вже їдуть чи в Лебедин безпосередньо в центральну районну лікарню, чи до інших лікарів у Суми», — додав староста.
Ганна Батрак. Суспільне Суми
Пані Ганна залишати Гутницьке не збирається. Каже, іншого дому для себе не уявляє: тут минуло її життя, тут кожен куточок нагадує про чоловіка, з яким вони разом будували цей будинок.
«Доживаю тут до смерті. Грошей немає, нікуди не поїдеш. Так і доживаємо віку», — додала жінка.
