Морозного недільного дня Тростянецька громада віддала останню шану земляку, знаному тростянчанину, мужньому Захиснику України — воїну ЗСУ Олегу Сергійовичу Бабичу.
Він прожив достойне життя, встиг багато зробити — для рідних, для побратимів, для України, для кожного з нас. Олег Сергійович віддав своє життя заради того, щоб ми могли жити, боротися, відстоювати незалежність і вірити у мирне майбутнє.
Бабич Олег Сергійович, народився 28 квітня 1978 року у місті Тростянець, закінчив школу №2 у 1995 році, одночасно займався спортом, спочатку у Тростянці, а потім у місті Суми, де здобув звання майстра спорту і місце у юніорській збірній з біатлону. Представляв Україну на міжнародних змаганнях. Закінчив Харківський державний інститут фізичної культури, а згодом отримав другу вищу освіту у Харківські Академії управління і працював у рідному місті начальником управління молоді та спорту. Пізніше пішов по стопам батька, і деякий час працював на Укрзалізниці. На момент початку повномасштабного вторгнення працював у «Гетьманському національному парку».
Під час окупації Тростянця пішов у партизани, тим самим допомагаючи нашому війську. Після звільнення Тростянця одразу приєднався до Збройних Сил України. Служив стрільцем-снайпером механізованої роти механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців, перебував у найгарячіших точках бойового зіткнення. Нагороджений такими медалями: Відзнакою Президента України «За оборону України, медаллю «За стійкість та відвагу».
У жовтні 2025 року сім’ю спіткала сумна новина: солдат Бабич Олег Сергійович зник безвісти в районі населеного пункту Стариця Харківської області. Чотири довгих місяці рідні жили надією й чекали на повернення Олега додому, але, на жаль, дива не сталося. Надійшло офіційне повідомлення, що Олег Сергійович Бабич загинув 4 жовтня 2025 року внаслідок вогневого ураження FPV-дроном, під час бойових дій по захисту Батьківщини.
Ворог обірвав життя прекрасної, порядної людини, щирого українця, люблячого сина, гарного батька, надійного друга, талановитого спортсмена. Бабичу Олегу Сергійовичу навіки залишиться 47 років…
Попрощатися з Героєм у Вознесенському храмі прийшли рідні й близькі, побратими, духовенство, представники влади та небайдужі жителі громади. Чин похорону звершив настоятель Вознесенського храму протоієрей Олександр Карпець.
Після панахиди жалобна процесія вирушила на центральне кладовище. На всьому шляху стрічали тростянчани траурну процесію, стоячи на колінах, утворивши живий коридор, з квітами в руках та зі сльозами на очах.
Під час траурного мітингу, який відбувся на Алеї слави цвинтаря №1 по вулиці Пам’яті, щирі слова співчуття мамі, що втратила рідного сина, доньці, що залишилася без люблячого батька, справжнього патріота – порядного, мужнього, сміливого – промовляли секретар Тростянецької міської ради Наталія Ковальова та військовослужбовець Охтирського першого відділу районного територіального Центру комплектування та соціальної підтримки Владислав Заброда.
Державний Гімн України, військовий салют супроводжували мить прощання з полеглим Воїном. Військовослужбовці передали матері загиблого Героя синьо-жовтий український стяг.
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Олега Бабича. Світлий спомин про нашого дорогого воїна назавжди залишиться в наших серцях та спогадах його рідних, друзів і земляків, повідомили в мерії Тростянця.
Спочивай з миром, Герою! Вічна пам’ять! Вічна слава!
