Ольга Сапустіна з сином, Глухів, 2 червня 2026 року. Ольга Сапустіна
"Ми прокинулися від того, що нам в обличчя летить скло, усе дзвенить. Просто вікна летіли нам в обличчя. Я сама погано почуваюся, ледве рухаюся по кімнаті, але з переляку якось схопила дитину й кинулася в іншу кімнату. Старша донька теж побігла з нами", — згадує Ольга.
Глухів, 2 червня 2026 року. Суспільне Суми
Жінка каже, що спочатку не зрозуміла, що російський безпілотник поцілив саме в їхній дім — думала, що це наслідки вибухової хвилі від удару поруч. Про те, що горить дах будинку, родині повідомила сусідка, яка забігла в помешкання.
Глухів, 2 червня 2026 року. Суспільне Суми
Сім'я була змушена ночувати в родичів.
5-місячний Володимир, — розповідає мати, — перший глухівець, народжений цього року. У хлопчика через російську атаку травми обличчя.
"Зараз він почувається нормально.У сина була трохи кров. Маленькі шматочки ми дістали з мого та його обличчя. До лікарів ми не зверталися".
Наразі в будинку вибиті вікна та пошкоджений дах. Ольга додає, що це була третя ніч поспіль, коли через постійні російські атаки на місто родина не могла нормально відпочити. Попередні вибухи сильно лякали дітей.
"Ті ночі були не тихі і досить близько… Це також було дуже гучно і заважало спати дітям і нам, звісно. Я встигла на пів години чи, можливо, на годину заснути з дітьми. І тому навіть не бачила новин, що щось кудись летить", — ділиться жінка.
