Анна Переяслова. Суспільне Суми
У невеликому кондитерському цеху – десятки силіконових та металевих форм та ємностей для десертів, кондитерські шприци, розпилювач для нанесення шоколадного велюру.
“Це – краскопульт, взагалі-то будівельне обладнання”, – усміхається власниця кондитерської Анна Переяслова.
Краскопульт та десерт. Суспільне Суми
Тут вона щодня останні три роки випікає та експериментує із рецептами. Її день, розповідає, починається із біганини: підприємиця поєднує кілька ролей – від виробництва до управління.
“Я зв’язуюся з менеджерами, товар замовляю. Якщо є замовлення зранку, які потрібно віддати – постійно треба бути на телефоні. А я ще й Instagram веду! Тобто, дуже багато роботи роблю. А вже після обіду починаємо робити десерти на наступний день”
Архівне фото. Фото Анни Переяслової
В юності Анна мріяла стати журналісткою, однак батьки наполягли і дівчина вступила на бухгалтерію. За спеціальністю працювати не захотіла.
“Я навіть бухгалтерію свого бізнесу не веду – в мене для цього є окремий бухгалтер. Я вивчилася, у мене є вища освіта, але я одразу сказала, що це не моє і працювати бухгалтером я не буду”, – пригадує Анна.
Тістечка. Суспільне Суми
Після навчання працювала менеджеркою зі збуту. Паралельно почала займатися випічкою – спочатку для себе та знайомих.
“Я постійно пекла вдома і носила десерти на свята, на дні народження. Люди пробували, відгукувалися дуже добре, всім подобалося, всі мене хвалили. І я почала пекти на замовлення вдома”
Тоді професійна кондитерська справа здавалася їй недосяжною, згадує Анна. Допомагала, каже, підтримка чоловіка.
“Я дивилася на кондитерів і мені здавалося, що це щось недосяжне для мене. Думала, що ніколи цього не доб’юся і в мене нічого не вийде. Але страшно не було, тому що в мене була підтримка. І мені чоловік сказав: «Якщо не вийде, нічого страшного»”, – говорить Анна.
Макарони. Архівне фото
Кондитерству вчилася самостійно, зокрема, через помилки. Каже, на навчання витрачала кошти, але не всі курси були корисними.
“Дуже важко мені давався десерт — це макарони. Дуже. А він в мене не виходив. Я скільки борошна витратила і просто викинула в сміття ці продукти, тому що в мене вони просто не виходили. Я маю зараз три дипломи по макарон. Перший курс я купила за 4 тисячі гривень, другий — за 2,5 тисячі. Обидва виявилися невдалими. Але, як не дивно, третій курс я придбала всього за 900 гривень – і саме там був ідеальний рецепт. Я трохи підлаштувала його під себе і все вийшло. От третій курс, який я купила, в мене одразу вийшов макарон, і він зараз ідеальний”
Торт. Суспільне Суми
Приміщення майбутньої кондитерської Анна знайшла випадково – побачила оголошення про оренду на дверях у центрі міста.
“Я йшла по вулиці Петропавлівській і просто дивлюся на дверях написано «Оренда». І просто сфотографувала номер телефону та пішла. А потім вже дома сиділа все це обдумувала”, – пригадує підприємиця.
Анна Переяслова. Суспільне Суми
Чоловік Анни – ветеран війни, герой міста Суми, говорить Анна. Згадує – саме його кошти стали стартом для закупівель.
“Він коли служив, мені залишив свою зарплатну картку картку. І якось мені розказував, що не було зв'язку, а потім з’явився, а там приходять повідомлення, що у нього з карточки і списує, списує кошти. А це я бігала по кондитерських магазинах. Скупляла форми та інше”, – ділиться Анна.
Анна Переяслова. Суспільне Суми
Аби відкритися, у 2022 році витратили близько 10 тисяч доларів, не враховуючи витрат на частину обладнання, згадує кондитерка.
“Кожна форма і кожен матеріал коштують грошей. Якщо людина хоче відкритися з нуля, потрібно додатково закладати ще приблизно 2–3 тисячі доларів.Професійне обладнання – духовки, шафи, вітрини, ми купували поступово. Наприклад, спочатку взяли дешевшу, вживану вітрину, а згодом замінили її на професійну кондитерську. Так само було і з духовкою: спершу користувалися простішою, а потім придбали професійну. Плануємо купити ще одну.Зараз у нас є професійна духова шафа – вона дозволяє випікати близько 80 еклерів за годину. Для порівняння, у звичайній духовці за цей час можна зробити лише близько десяти”
Еклери. Суспільне Суми
Перший прибуток, згадує, з’явився не одразу.
“Через пів року ми побачили, що в нас є плюс, але до цього були дуже важкі шість місяців. Це нас люди не знали. Я завжди кажу, що відкриватись треба перед великими святами: Новим роком, Великоднем, Різдвом, коли люди хочуть щось цікавого”, – каже Анна.
Різдвяний будиночок. Архівне фото
Кав’ярню відкрили наприкінці 2022 року – перед Різдвом. Почали зі святкових десертів – різдвяних пряникових будиночків. Пізніше додалися інші десерти.
“Коли ми відкрилися, люди дуже часто питали і хотіли, щоб ми пекли «Наполеон», але якось я цей момент відкладала на потім. Чомусь я думала, що цей торт – зовсім не моє. Але якось я все-таки вирішила, що треба цей десерт пропрацювати. І зробили ми його, і мені захотілося додати крем з еклерів. Тобто в нас є еклери, які дуже популярні, і ми додали цей крем у «Наполеон». І це був якийсь фурор! Люди так полюбили наш торт, що зараз це десерт №1. Потім ми ще додали смородину, конфі зі смородини і з вишні. І зараз у нас три види «Наполеона»: класичний, з вишнею і зі смородиною”
Зараз у закладі, говорить, щодня готують десятки десертів. Обсяги змінюються – попит передбачити складно. Анна каже, власна справа – це насамперед відповідальність перед іншими.
“Ти можеш, наприклад, свою зарплату не забрати. А людям обов'язково ти повинен видати зарплату”
Торт. Архівне фото
Одночасно застерігає: “Коли, наприклад, береш помічника собі, то обов'язково треба складати договір, тому що дуже часто бувають такі випадки з цим, мабуть, і я зіштовхнулася, і дуже багато людей. Є люди, які потім видають ці рецепти за свої, коли звільняються, наприклад, і печуть уже потім по цим рецептам”.
Працювати нині доводиться в складних умовах, каже Анна, через війну, відключення світла і зростання витрат.
“Ми працювали на генераторі, а генератор не завжди видає ту потужність, яку хотілось би. І доводиться, щоб щось пекти, щось вимкнути. В нас, наприклад, в тому році влітку взагалі була вітрина забита десертами, а вночі вимкнули світло! І всі десерти, які стояли в холодильнику без світла, всі зіпсувалися і, на жаль, довелося їх викидати”, – згадує Анна.
Торт. Архівне фото
Додає, дуже подорожчали комунальні послуги. Три роки тому електроенергія коштувала близько 6 гривень за кіловат, зараз — 17.
“Податки зросли, електроенергія подорожчала — усе дорожчає. І ти розумієш, що ціни потрібно підвищувати, але сильно підняти їх не можеш. Бо люди зараз живуть у складних умовах і не можуть дозволити собі, наприклад, купувати десерт за 300 гривень щодня. Якщо людина й заходить, то це десерт за 45, 70 чи 120 гривень — але не за 300. Такі ціни просто несумісні з реальністю.У результаті ми багато платимо за електроенергію, але не можемо пропорційно підняти ціни. І виникає питання – як у таких умовах виживати, коли фактично опиняєшся між двох вогнів”
Випікає десерти Анна у невеликому приміщенні. Каже – тут вже тіснувато. Серед варіантів розвитку: облаштовувати нові кавово-десертні точки, продавати власні курси або відкрити велику кондитерську.
“Я хотіла би відкрити велику здорову кондитерську яскраву з великими вікнами. Так, хотілось би з професійною кухнею, щоб у мене працювали люди, навчити їх”, – пояснює Анна.
Торт. Архівне фото
Попри складнощі, підприємиця не закриває справу. Каже: головне – втриматися і мати змогу працювати далі .
“Я щаслива, але хочеться, щоб це приносило дохід. Зараз найважливіше – триматися”
