Владислав Кошман. Фото з архіву Василя Боська
Хлопець родом з Охтирки. У місцевому центрі реабілітації вихованці мали змогу безплатно відвідувати басейн. Саме там Влад уперше почав плавати.
"Мене туди привели батьки. І через деякий час я зрозумів, що мені це подобається".
Ліцей №1, де в Охтирці навчався Владислав Кошман. Суспільне Суми
Таїсія Ральська працює в Охтирському міському центрі комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю з 2003 року. Жінка слідкує за успіхами своїх вихованців.
"Це був дуже гарний, веселий, інтелектуальний хлопчик, з яким було легко. Сприймав все, що йому давалося, відтворював. Батьки робили все для того, щоб він ходив на фізичні секції".
Охтирський міський центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю, де займався Владислав Кошман. Суспільне Суми
Коли басейн в Охтирці закрили, згадує мати хлопця Алла Кошман, родина почала шукати можливість тренувань в інших містах. Так Владислав потрапив до сумського тренера Василя Боська.
"Владислав дуже хотів, і ми бачили, що він може цим займатися. Взагалі нічого не боявся — води точно. Це його стихія. Перші успіхи — на змаганнях в Полтаві. Це його перші змагання — і він чи з переляку, чи так йому дуже хотілося, але здивував тренера. Його час на тренуваннях був 50 секунд, а на змаганнях він показав 47 чи 46. Це величенька така різниця. Тож тренер був і здивований, і задоволений", — пригадує Алла.
У Сумах Владислав почав демонструвати результати на рівні збірної країни.
"Я встановив два рекорди України та завоював призові місця на чемпіонаті України — «срібло», «золото». Стабільно демонстрував показники гарні. І мене помітив головний тренер збірної України", — каже спортсмен.
Владислав Кошман. Фото з архіву Василя Боська
У 2024-му Владислава відібрали у нацзбірну. А восени 2025 року на Чемпіонаті світу з параплавання в Сінгапурі Владислав тричі сходив на п’єдестал пошани. Серед 600 плавців із 60 країн хлопець узяв два "срібла" у вільному стилі на дистанціях 50 і 100 м та "бронзу" в батерфляї на 50-метрівці.
"Я дивилась прямі трансляції, вболівала. Я допомагала, як могла. Четверта ранку — підйом, дивимося. Перший заплив, відбір у фінал", — каже мама Владислава.
"У Влада дуже хороший, спортивний, козацький характер. На тренуваннях він дисциплінований та працьовитий. На змаганнях він завжди налаштований тільки на перемогу. Він завжди працює і віддається своїй справі. Це все дало змогу досягти того, що багатьом здавалося майже неможливим", — відзначає Василь Босько, тренер. Чоловік додає, що Владислав іде до успіху через наполегливість.
Чемпіонат у Сінгапурі — перші змагання світового рівня, у яких брав участь Владислав. Підготовку до них юнак поєднував із навчанням в університеті. Спортсмен тренується двічі на день, каже: підготовка до змагань була фізично виснажливою і зайняла майже рік:
"Ранок у мене була зала, потім в басейні я плавав. І увечері одне тренування на воді. З постійним збільшенням навантаження. Інколи за день пропливав і 10 кілометрів".
"На цьому чемпіонаті світу в Сінгапурі ми виграли лише одну соту у третього місця на дистанції 50 метрів вільний стиль, а також і програли лише одну соту на дистанції 50 метрів батерфляй. Результати дуже щільні на такому рівні, але ми працюємо і готуємось, щоб покращити свої результати і гідно представити збірну України на міжнародному рівні", — додає тренер.
Владислав Кошман, Василь Босько. Фото з архіву Василя Боська
Україна за результатами змагань посіла четверте командне місце і перше за кількістю медалей.
Владислав ділиться: в планах — підготуватись до весняного етапу кубка світу, а влітку — поїхати на чемпіонат Європи. Має плани й на наступні роки: змагатися на чемпіонаті світу у 2027 році та Паралімпійських іграх у Лос-Анджелесі у 2028-му.
