Фото подружжя Христини та Сергія Славського. Суспільне Суми“21 лютого на номер 103 надійшов дзвінок з криками про допомогу, через хвилину ці крики були передані на пункт постійного базування у Зноб-Новгородському і через хвилину бригада екстреної медичної допомоги вже вирушила на допомогу. Через 13 хвилин поранені були у кареті і здавалося, смерть позаду, залишалося доїхати до лікарні, але ні. На номер 103 надійшов жахливий дзвінок – в бригаду швидкої допомоги Зноб-Новгородського пункту постійного базування влучив безпілотник”
Прощання з подружжям Христини та Сергія Славських, Шостка, 25 лютого 2026 року. Суспільне Суми
В результаті атаки загинули четверо людей, які перебували у кареті швидкої. Це двоє братів 17 та 25 років, які підірвались на російській міні та Христина з чоловіком Сергієм, який працював поліцейським офіцером громади. Подружжя супроводжувало поранених до лікарні. Аби евакуювати тіла загиблих, поліцейським довелося працювати понад шість під постійною небезпекою ударів дронів з повітря, розповідали у поліції.
Прощання з подружжям Христини та Сергія Славських, Шостка, 25 лютого 2026 року. Суспільне Суми
“Ми прощаємося з людиною честі – Сергій служив не заради звань і нагород. Також він був справжні чоловіком. У найтяжчі хвилини він знаходився поряд зі своєю дружиною. Поліція Сумщини втратила надійне плече, громада втратила справжнього воїна. Родина втратила найцінніше. Їхній подвиг це любов. Любов до людей, країни і одне до одного. Вічна пам’ять і вічна слава”, – каже начальник головного управління Нацполіції Сумщини Олег Кашперук.
Христина та Сергій Славські одружились навесні 2023 року, а познайомились у 2020 році під час робочого виїзду. Христина була фельдшеркою, а Сергій — поліцейський супроводу. Загиблі були чутливими людьми, які завжди були готові прийти на допомогу, говорить викладачка медколеджу Наталія Гапич.
Прощання з подружжям Христини та Сергія Славських, Шостка, 25 лютого 2026 року. Суспільне Суми
Наталія Гапич викладачка Шосткинського медичного коледжу
“Христина – це неймовірне сонечко нашої групи, нашого навчального закладу. Завжди ніжна, тендітна, витончена. Вона завжди хвилювалася за кожен іспит, практику. Пам’ятаю, як ми здавали останній іспит, я підійшла і сказала: «Христинко, не хвилюйся», а вона відповіла «Наталіє Станіславівно, я маю все знати на відмінно, бо у майбутньому я буду допомагати людям»”
