Сергій Дегтярьов. Суспільне Суми
До 2025 року, говорить, виїжджали працювати під сам кордон.
«Села в обслуговуванні моєї бригади були під самим кордоном. Олексіївка, Володимирівка, Біловоди, та навіть Писарівка. Безпекова ситуація там завжди була дуже напружена, але виїжджали. І поки люди так жили в тих населених пунктах, ми все-таки їздили, ходили лісами, кущами, пішки, відновлювали мережі під обстрілами, не під обстрілами. Були такі випадки, що ми приїжджали, до роботи не могли приступити, тому що починалися обстріли».
Згадує, як із колегами потрапив під перший обстріл.
«Найперший обстріл, під який ми попали, якраз був у Писарівці. Ми потрапили під РСЗВ РСЗВ — реактивна система залпоого вогню.«Град». Встигли заховатися під міст. Знайшли укриття і там пересиджували весь обстріл».
Сергій Дегтярьов. Суспільне Суми
«Для людини 35 років — це вже деякий життєвий досвід. У 35 років у людини вже є сім’я, робота, професія, у більшості. Тому для людини, думаю, це вже якийсь життєвий шлях. А як для країни 35 років — це дуже молода країна. Хоча як для нашої країни, вона пройшла за свої 35 років дуже багато випробувань, але це в нас молода країна і ми сподіваємося, що буде вона розвиватися».
Пропор України в центрі Сум. Суспільне Суми
«Ми разом росли, розвивалися. Так, як і в України, у мене були випробування на моєму життєвому шляху. Я навчився приймати рішення, брати відповідальність за себе».
«Будинок мій розбитий»
Сергій родом із Хотіні.
«Я зростав у селі, найбільше пам’ятається друзі на вулиці, не в онлайні, футбольні матчі, вулиця на вулицю, вечори. Найбільше мені пам’ятається це з дитинства. У мене спогади про моє село лише позитивні. Гарне, красиве було село, яке постійно розвивалося. Робочі місця, училище, яке випускало спеціалістів. Школа, однокласниці, перше кохання».
Сергій Дегтярьов. Суспільне Суми
Розповідає, що на його очах змінювалися Суми, куди він приїжджав із друзями на вихідні.
«На вихідні ми приїжджали сюди відпочивати: McDonald’s, кафе. Суми дуже розвинулися. З мого дитинства багато нового, нових будівель. Вони покращилися, стали набагато красивішими».
Через безпекову ситуацію Сергію довелося залишити Хотінь. Спочатку він вивіз із села дружину та дитину, а сам залишався там, доки це було можливо.
«Переїхав я минулого року. Дружину з дитиною ще раніше вивіз, а ми залишалися ще там, поки була можливість більш-менш проживати якось. Усе-таки будинок свій шкода було кидати. Туди вкладено дуже багато сил, душа вкладена в будинок. Усе будувалося, вкладалися великі кошти. Тому було дуже тяжко прийняти таке рішення — покинути його і виїхати, але безпекова ситуація склалася так, що вже неможливо було сидіти і потрібно було обирати: чи своє життя та здоров’я, чи майно».
Сергій Дегтярьов. Суспільне Суми
«Будинок мій розбитий. Цього року навесні його розбили. Безпекова ситуація там дуже складна. Наскільки мені відомо, цивільних туди взагалі не пускають, тому що там ведуться постійні обстріли, КАБи, артилерія, РСЗВ, дрони».
Чоловік розповідає, що мешканці села через війну були змушені роз’їхатися.
«Село в нас було дуже красиве, гарне прибране, все акуратно. Люди були гарні, привітні. Тепер розкидало життя так. Люди пороз’їжджалися».
«Ми не думали, що ви приїдете»
«Без електроенергії в наш час існувати ніяк. Це зв’язок із рідними, ті люди, які залишилися на небезпечних територіях, усе-таки потрібний зв’язок. Електроенергія — це і тепло, і опалення. Взагалі це найперше, що потрібно для існування, для нормального існування людини в наш час. Тому що ми зараз не можемо уявити наше життя без гаджетів: записатися до лікаря, зв’язок. Це наш внесок у наш час для перемоги».
Сергій Дегтярьов. Суспільне Суми
Сергій розповідає про реакцію місцевих жителів, коли енергетики приїжджають відновлювати електромережі після обстрілів.
«Люди все-таки і виходять до нас, і допомагають, і слова вдячності від них приємно дуже чути, коли приїжджаємо в небезпечні місця. Люди виходять, кажуть: “От, ми не думали, що ви приїдете. Ми думали, що вже все, світла в нас ніколи не буде”. Ми приїхали, зробили».
За словами Сергія, через російські обстріли енергетикам часто доводиться чекати, щоб розпочати роботи.
«Часто доводиться ховатися. Часто буває, що ми не можемо приступити до роботи. Їдемо, приїжджаємо наступного дня або ще через якийсь час, виїжджаємо в більш безпечні міста, чекаємо, поки обстріл закінчиться. Тобто постійно є якась небезпека. Не було таких у нас або це дуже рідкий випадок, коли ми приїжджаємо і тихо. Це з 10 виїздів, можливо, один. Потрібно за всім дивитися, слухати та зробити все швидко і якісно, щоб потім не приїжджати, не переробляти, бо в такі місця не дуже хочеться вертатися».
Наслідки російських обстрілів. Фото з архіву Сергія Дехтярьова
«Тому я переосмислив це все»
«Я думаю, Україна могла б пишатися своїми людьми: військовими захисниками, волонтерами, медиками і тими людьми, які працюють для кращого нашої держави». Українці — свободолюбива нація, а як показує час, є такі люди, яким не подобається наша незалежність. Тому постійно намагаються нам перешкодити в цьому».
Сергій розповідає, як повномасштабна війна вплинула на його сприйняття історії України.
«Шлях України, як незалежної країни, був дуже складний. Усі події за останні, напевно, 100 років, це Голодомор, це знищення нації. Тому я переосмислив це все. Коли ми навчалися в школі і оце бачили тільки в підручниках з історії — це одне, а коли стаєш більш дорослим, ти починаєш розуміти, що тоді відбувалося».
Прапор у центрі Сум. Суспільне Суми
Сергій пояснює: що для нього незалежність України та свобода вибору.
«Незалежність — це свобода. Свобода вибору. Люди можуть висловлюватися, нічого, нікого не боятися. Можуть вибирати: працювати на роботі чи займатися своєю справою. Можуть вибирати професію, вільно вибирати професію, на яку вони хочуть навчатися і з якою хочуть зв’язати своє життя. Якщо буде процвітання, будуть люди, то буде, я думаю, однією з найкращих країн. Сподіваюся, що так воно і буде».
