
Микола Савченко. Суспільне Суми
Першим, згадує Микола, кинувся допомагати Валентині. У жінки була сильна кровотеча — поліцейський наклав їй турнікет. Дев’ятирічний Максим сидів поруч і кликав на допомогу. Він був при тямі, відповідав на запитання, але через поранення не міг самостійно йти.


Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google

«Я наклав турнікет жінці на ногу. Я розумів, що в нас часу дуже мало. Я не знав, скільки вони там перебувають, скільки вони втратили вже крові. Я в хлопця спитав, чи все добре. Він сказав, що не може йти. Я спочатку не побачив усі його рани, що у нього були. Тоді я його взяв на руки», — поділився поліцейський.

Будинок пані Валентини та 9-річного Максима після атаки РФ. Суспільне Суми
Микола вирішив спочатку винести дитину. Самотужки евакуювати обох постраждалих він не міг. Та коли поліцейський із хлопчиком на руках прямував до виходу з подвір’я, почув звук ще одного безпілотника. Дрон заходив на повторну атаку. Часу, щоб дістатися безпечного місця, вже не залишалося.
«Ми почули, як летить ще один дрон, ще один “шахед”, ми його не бачили, але чули, як він наближається до нас. Хлопчик злякався, так би мовити. Він спитав: “Ми виживемо?” Я кажу: “Звісно”. Я упав на хлопчика. Я був у бронежилеті, розумів, що навіть якщо осколки підуть, вони застрягнуть в бронежилеті чи в тілі в мене, до хлопця не дійдуть, буде шанс вижити», — додав поліціянт.

Будинок пані Валентини та 9-річного Максима після атаки РФ. Суспільне Суми
Попри травми, після вибуху поліцейський підняв дитину та доніс до службового автомобіля. Напарник одразу повіз хлопчика до лікарні. Сам Микола залишився, щоб допомогти винести Валентину. До них уже приїхала бригада «швидкої».
«Був сплеск адреналіну. У мене одне завдання було — врятувати життя дитині. Це найперше. Треба було його вивозити будь-якою ціною, хай там як. Хлопець молодець. Це не повинно бути так, щоб діти в 9 років сиділи біля бабусі. Він нікуди не пішов, нікуди не пішов. Він сидів, кричав, благав допомоги. Він сидів біля своєї бабусі, нікуди не пішов», — додав пан Микола.
У самого Миколи двоє дітей — старшій одинадцять років, молодшій два з половиною. У поліції він працює дев’ять років. За цей час, говорить, разом із колегами не раз виїжджав на місця російських ударів, допомагав пораненим і діставав людей з-під завалів. Каже, у таких ситуаціях важливо не лише виконати службовий обов’язок, а й пам’ятати про відповідальність одне перед одним.
«Це наша робота, це робота поліції, це обов’язок кожного громадянина. Це не тільки поліція. Я так гадаю: якщо ми живемо в одній державі, ми всі українці, тому в такий час ми повинні одне одному допомагати. Я так міркую: не дай Боже, з моїми дітьми таке станеться — хтось їм допоможе. Ми всі люди і не знаємо, що з нами буде завтра», — говорить чоловік.

Будинок пані Валентини та 9-річного Максима після атаки РФ. Суспільне Суми
Максима після операції доправили до дитячої обласної лікарні. Його бабуся залишається в Глухові під наглядом медиків. Їй також провели термінову операцію, говорить лікар Сергій Кудін:
«Дитина була у важкому стані, обумовлена зовнішньою кровотечею. Був взятий за життєвими показаннями в операційну. Далі надійшла його бабуся також за життєвими показаннями в операційну, де було виконане оперативне втручання. Зараз вона перебуває у важкому стані і продовжується, так би мовити, боротьба за її життя. Загроза є завжди. Враховуючи важкість травм та наявність хронічних захворювань, які в сукупності».
Як повідомили в ОВА станом на 16 листопада, стан хлопчика важкий, але стабільний, він у свідомості.
Удар РФ стався близько 06:00 14 листопада. Загорівся приватний будинок. Влучили по господарській споруді, від якої полум’я перекинулося на житловий будинок.
