«Джі». Суспільне Суми
Після СЗЧ служить і 25-річний Павло («Саньтьяго»). Розповідає: коли почалася повномасштабна війна, проходив строкову службу, потім підписав контракт, служив у повітряних силах. Згодом його перевели у десантно-штурмову бригаду, звідки і пішов у СЗЧ.
«У нас дуже було погане ставлення до людей. Нас, ну, можна сказати так, що взагалі не рахували за людей. І тому зробив так, якраз отримав поранення і з поранення вже не повернувся. Повернувся я через командира батареї. Ми з ним раніше служили в повітряних силах. Ну і через нього я ці всі документи оформляв і поступив сюди. Зараз я стажуюся на оператора, тобто це той, хто коригує пілота, звикає до місцевості, а в подальшому планую бути пілотом, щоб збивати більше повітряних цілей».
«Саньтьяго». Суспільне Суми
Боєць Богдан («Буль») перевівся у 103 бригаду з тилового підрозділу. Зараз працює штурманом у складі екіпажу перехоплювачів.
«Було трішки страшно, бо не знав, що тут як буде, але ні, прийшов на позицію. Хлопці все показали, що як. Ну, дуже цікава штука. Адреналінчик бере, коли щось збиваєш. Дуже класно. За минулу зміну, за чотири дні, — сім “Молній” і дві “Гербери”, дев’ять цілей».
«Буль». Суспільне Суми
Літати, використовувати ФПВ-дрони та ремонтувати їх навчають у неофіційному навчальному центрі, яким керує головний сержант взводу перехоплювачів Анатолій («Художник»).
«Навчальний центр потрібен для того, щоб людина, яка заїжджала на позицію, хоча б мінімально розуміла бази: як користуватися бортами, як на них літати і що взагалі з ними робити. Людина, яка заїде на позицію, в неї не буде часу розібратися з тим всім. І для того, щоб зрозуміти взагалі, що людина може, що вона не може, чи може вона літати чи ні, зробили навчальний центр для того, щоб перевірити, що на що люди здатні».
«Художник». Суспільне Суми
Анатолій каже, що бувають бійці, які не бачать себе у пілотуванні, вони можуть працювати за іншими спеціальностями. Боєць на позивний «3D» розповідає: навчався на пілота, на штурмана, але зрозумів, що це не його. Зараз працює за своєю цивільною спеціальністю. Він дизайнер, розробник 3Д-моделей. У війську працює майстром 3D-друку та оперативним черговим.
«Я не веду бій безпосередньо сам, але спостерігаю і даю вказівки нашим екіпажам, тобто я дивлюсь на ситуацію загалом глобально. Тобто що відбувається, хто куди летить, що залітає до нас, що ми збиваємо, що ми зараз будемо збивати».
Також боєць відповідає за роботу майстерні 3D-друку. Підрозділ має декілька 3D-принтерів, на яких друкують обладнання для роботи, інструменти, допоміжні матеріали.
Боєць «3D». Суспільне Суми
«Що ми друкували, власне, сьогодні вночі? Ми надрукували собі інструменти, надрукували кришки для вибухівки, для вибухових зарядів для наших літачків. Виходить: з побратимом сіли, завдяки цим інструментам, які надрукували, ми собі нарізали заготовок і зробили по суті, ну майже дві сотні комплектів. От, ну просто за вечір. Тобто 3D принтери дозволяють нам дуже класно оптимізувати роботу, яка раніше була дуже затяжною або дуже фінансово тяжкою. Тобто раніше це ми витрачали на один комплект в районі 30-40 грн, просто на пластмасу. А зараз завдяки оптимізації у нас іде, ну, там, не знаю, 2 грн, може, від сили. Ми їх заправляємо в наші перехоплювачі. Перехоплювачі підлітають до «шахеда» і відривають йому все, що погано прикручено. А все, що нормально, прикручено, теж відривають«.
Більшість бійців після навчання у центрі можуть успішно здати екзамени і отримати військову спеціальність пілота, каже Анатолій.
«Початок, коли вони навчаються, їм не дуже цікаво. До того моменту, поки вони не заїдуть на бойову позицію і не зіб’ють першу свою ворожу ціль. І після цього вже в людини появляється азарт, і вона починає збивати все більше, і більше заглиблюється в знання».
Навчальний центр. Суспільне Суми
«Особисто для мене було найскладніше — це зависання. Ну, це є такі певні вправи. Траси міг пройти, все нормально, все добре, а з зависанням в мене були проблеми і я дуже довго сидів і дуже-дуже там старанно пробував зробити це зависання. Ну, потім вийшло, все нормально і це все мікроконтроль, треба мати мікроконтроль, його треба розвивати, тому що при заході на ціль тоже повинен бути мікроконтроль», — каже Михайло («Джі»).
На рахунку групи, в складі якої виходить на завдання, каже Михайло, – понад 150 цілей.
«Наш екіпаж виграв буса в певних там розробників, бо ми збили в один день дуже багато шахедів і таким чином виграли буса. Радий, що я потрапив в 103-тю, ну, тут велика сім’я, хороша, всі ведуть себе прекрасно, і я щасливий, що попав і долучився до настільки цікавого підрозділу. У нас кількість людей невелика, а по факту ми в топ-10 весь час входимо по збитих цілях. Я дуже сильно горю і дуже сильно радий тому, що не долітає оце все, що я маю можливість робити таку велику справу, збивати оце все», — додає він.
