Андрій Мельник біля могил рідних, Лідине, Сумський район, 2026 рік. Суспільне Суми
Андрій Мельник показує на місцевому сільському кладовищі цілі алеї рідних і близьких.
«Хрещений, його мати, мати мого батька, бабуся, і друга бабуся, два діди, там лежить ще один дід. Також мій друг дядя Петя. Ми з його сином із Сашкою дуже сильно дружили. І оце як десь у шкоду попадемо, дядя Петя нам постійно пальці вправляв, він був костоправом. Син його он поряд. Скільки ми з ним шкоди робили. Ми постійно з ним. То десь могорич заробити, десь прошвирнутись, десь дров напиляти чи десь поїхати гульнути, проблем знайти на свою голову», — говорить чоловік.
Андрій Мельник, Лідине, Сумський район, 2026 рік. Суспільне Суми
Каже, що зараз у селі Лідине він наймолодший, йому за 40. Розповідає: сьогодні тут мешкає близько 30 людей, а колись вирувало життя.
— Поприходили додому, поперевдягалися — і в клуб.
— А клуб де?
— Тут ось, там трішки ще зосталося, руїни одні. Там був невеличкий дискозал, десь 4х4, і лівіше туди був навіть кінозал. Ми всі виросли на індійських фільмах.
Стара будівля, Лідине, Сумський район, 2026 рік. Суспільне Суми
Чоловік пригадує: був у селі й гуртожиток.
«Молодь, хлопці з армії поприходять, а тут дівчата на сезон молоді, красиві, влюблялися. Ну, переважно отут все життя і проходило. Що зранку всі сходилися сюди на роботу, ну, на наряд. Увечері всі сходилися гуляти, відпочивати. На природі постійно. Шашлик, гітара, біля вогнища. Є що згадати. Аж не віриться, що нема вже цього всього. Зосталось тільки на фотографіях і в спогадах».
Старий колодязь, Лідине, Сумський район, 2026 рік. Суспільне Суми
Розквіт села Лідине прийшовся на 70–80-ті роки, коли тут працював великий радгосп, розповідає місцева уродженка Юлія Мисенко.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
Квіти біля двору, Лідине, Сумський район, 2026 рік. Суспільне Суми
«Багато людей з’їжджалося, особливо молодих із усієї України, оскільки не вистачало рук, тому що село було ще маленьке і розквіт був. Потихеньку з’їжджалися дівчата, хлопці закохувалися, і дівчата залишалися. І так село збільшувалося, сім’ї народжували дітей, з’явився садочок, з’явився місцевий будинок культури. І село дуже розвивалося», — пригадує жінка.
Юлія Мисенко. Суспільне Суми
Катерина Грицаєнко вийшла заміж у Лідине в 1970-х, якраз у пору процвітання села. Розповідає, що працювала на фермі, тоді тут також діяло одне з відділень місцевого цукрового заводу.
«Ну, наше найбагатше було. В нас тут родючі землі, урожайність по всіх цих зернових була найкраща з нашого відділення. Привозили на сезон дівчат, вербували. І білоруси були, і ровенські. І ось із сусідніх сіл — і з Тучного були, і з Бобрика ходили люди сюди на роботу. Буряків багато радгосп сіяв. І тваринництва багато було: і корови, і понад 3 тис. свиней навіть було в радгоспі.
Був і магазин, було все. І їздили магазини до нас, і дефіцитні товари возили. Особливо тканини і коври. Як почав розпадатися радгосп, не стали нам і зарплати давати, то міняли, то на цукор».
Місцеві жительки, Лідине, Сумський район, 2026 рік. Суспільне Суми
«Як наче після війни розгромили ферми, порозкидали все, порозвалювали. А при Союзі ми жили добре. Недостача в тих була, хто п’янствував і не робив. А в тих, хто робив, у всіх було, і вечері відбували, гуляли — то там вечірка, то там вечірка, то співали, то танцювали. Загалом, жили добре, прекрасно», — додає місцева жителька Катерина Марченко.
Колодязь, Лідине, Сумський район, 2026 рік. Суспільне Суми
Все остаточно закінчилося на початку двохтисячних, кажуть жінки, коли з місцевої ферми вивезли останніх корів і працівники залишилися без роботи. За пільгами вийшли на пенсію, тримали власне господарство. Валентина Заяц раніше була місцевою депутаткою. Розповідає, що свого часу встигли зробити дорогу в селі, провели вуличне освітлення. Сьогодні до найближчого автобуса кілька кілометрів, магазину немає, приїздить автолавка. Вода з колодязів, газу немає.
Місцеві жительки, Лідине, Сумський район, 2026 рік. Суспільне Суми
Пані Валентина каже, що тут оселилися переселенці, але потім виїхали, не змогли впоратися з пічним опаленням. Село вимирає, говорить жінка, і навіть гості навідуються дедалі рідше.
«Раніше багато приїжджало сюди діток. Майже кожен двір, гуляли. Багато дітей повиїжджало в односельчан за кордон. Діти повиїжджали, внуків позабирали і сюди тепер не приїжджають. Тут поки ось Ольга Володимирівна жила, внуки приїжджали сюди. Син загинув, сюди вони вже не їздять. В нас четверо дітей, ми їх народили, виростили, вони позакінчували інститути. Ну, звісно, тут роботи нема, працюють всі в Сумах. Навчаються, працюють, сім’ї постворювали», — говорить жінка.
Хата, Лідине, Сумський район, 2026 рік. Суспільне Суми
Як розповідає Андрій Мельник, багато місцевих загинули на війні. Вони разом з братом у 2022 році пішли воювати в один день.
«Я вже два роки як з інвалідністю другої групи, дві операції на серці, руки побиті, у хребті імплант стоїть. А які плани були… Пам’ятаю, шостий, сьомий клас — уже їдуть з усіх училищ вербують: «Їдьте до нас, ви ж там наступного року вже закінчуєте».
Говорю, не треба було їздити на другий кінець світу шукати цю роботу. Ось все було поруч. Всі умови були. Всі найкращі роки тут минули. А тепер я зостався сам. В мене в ніч, як мама померла, серце як ухопило, то ледь доповз до таблеток. Потім тримаю в руках ці таблетки, думаю: «Може, так і краще». Поклав їх назад. Ну, правда, відпустило. А були такі часи, що я думав, що нема нічого на світі, що мене може зламати».
Калина, Лідине, Сумський район, 2026 рік. Суспільне Суми
Історія села Лідине розпочалася майже 200 років тому з трагічного випадку, розповідає Юлія Мисенко.
«Колись був пан, такий господар, і це було кріпацьке село. Була в нього дочка Лідія, дуже гарна, красива дівчина. Настав час видавати її заміж. Оскільки вона була з багатої сім’ї, вибрали дуже гарного їй чоловіка, який, звісно ж, був до пари. Але водночас вона вже дружила з одним хлопчиком-кріпаком. Вона хотіла з ним втекти. Але тієї ночі, коли вони збиралися тікати, його не стало. І вона подумала сама собі, що він просто її покинув.
Вона спересердя, із того, що злякалася, то дуже засумувала. І був такий невеличкий ставочок біля їхнього маєтку, і її не стало тієї ночі. Дівчину всі шукали, але через два дні її знайшли в тому ставочку».
Хата, Лідине, Сумський район, 2026 рік. Суспільне Суми
Відтоді, говорить легенда, село і носить назву Лідине. А ставочок уже давно висох, каже Андрій.
«Коли ще дитиною був, не розумів батьків, була можливість виїхати у краще село, а може навіть і в Суми — вистачало грошей. А зараз починаю розуміти. Батько казав: “Я тут народився, я тут і помру”. Зараз мені от з Полтави дзвонить дітвора, запрошують, щоб приїхав, кажу: “Ні, дітки, я тут народився, тут я і помру”. Тут вся моя сім’я лежить. Не поїду я вже нікуди».
