Валерія Светна. Суспільне Суми
«Сиджу, сушу волосся, просто сиджу, думаю, яку ж книжку мені почати читати наступною? І не можу знайти якусь таку позитивну, легку, але люблю такі, знаєте, містичні, готичні жанри, там з якимось паранормальщиною, з якимось там створінням паранормальними. Але таких, на жаль, дуже мало. І сушу волосся, і така думаю, а чому б самій просто не створити те, що мені подобається?», — говорить Валерія.
Незвичайні історії вона любить із дитинства. Додає: головним її натхненням є творчість режисера Тіма Бертона.
Книги Валерії Светної. Суспільне Суми
«З дитинства я завжди обожнювала привидів, якось пам’ятаю батьки їздили до Шостки сусідньої і привозили, знаєте, тут касети, диски. І привезли мені мультик Тіма Бертона, мого улюбленого, книжка його стоїть з його роботами, «Труп нареченої». Я подивилася. Все. І потім закохалася і давай переглядати всі його мультфільми, фільми», — каже Валерія.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
Вона пише під псевдонімом Луна Веларіс. Її дебютний роман має назву «Опівніч і полуничний пиріг». Головні персонажі книги — вампірка, власниця книгарні, та хлопець-перевертень, який працює слідчим.
«Вампірка не зовсім канонічний вампір, бо вона кров не п’є в нас, вона така добра, тримає книгарню свою, ну живе спокійне життя. Але потім в місті стається вбивство опівночі, і з’являється вже в її житті перевертень — слідчий. Вона йому допомагає вести розслідування», — розповіла Валерія.
Валерія Светна. Суспільне Суми
Авторка згадує: першу книжку писала під час відключень світла та під звуки сирен.
«Складно, складно, тому що я така людина: якщо я берусь за щось, мені надо тут і зараз, і якнайшвидше. У мене терпіння взагалі нема. Коли ж світла немає, то зарядки немає — тому скоріше скоріше це все, скоріше, щоб встигнути, підстроїтися під графіки відключення», — поділилася Валерія.
Створювала дебютний примірник Валерія пів року. Каже, спочатку занотовувала ідеї в телефоні, потім перенесла їх у ноутбук. Перечитувала, дописувала й міняла цілі розділи. Усе редагувала самостійно, без коректорів. А продавала книжку через власний блог в соцмережі.
«Я так чисто для себе написала її, чисто для себе надрукувала. Вона мені так потім сподобалася, і я така вирішила, чому б не спробувати сфотографувати, виставити в Інстаграм і запустити рекламу в Інстаграмі. І подивлюся, думаю, що з цього вийде. Я взагалі нічого не очікувала. Потім одна дівчинка написала, друга, третій, я така, думаю. Нічого собі. Я ще пам’ятаю, як почали компліменти писати і вау, такі слова приємні», — говорить авторка.
У книжках Луни Веларіс є локації та деталі, пов’язані з рідним Глуховом, розповідає авторка. До сюжетів вона додає елементи з власного життя, зокрема образи кав’ярень, пекарень і міських вулиць. Каже: ці деталі є і в другій книзі Валерії — «Похоронне бюро щасливих людей».
Валерія Светна. Суспільне Суми
«Там же у нас дівчина звичайна, вона власниця похоронного бюро, яке їй дісталося від родини в спадок.І хлопець, він привид. Але спочатку він звичайний чоловік, він прийшов до неї, тому що підозрював, що хтось хоче його вбити. І він до неї прийшов замовити ісценування похорона свого. Але так, вийшло, що він не дожив до нього, його вбили раніше. Я взагалі брала за основу наше місто. Тому і там також таке містечко, затишне, всі один одного знають, тихо, у них спокійно», — розповілає Валерія.
Попри містичних персонажів і детективні сюжети, каже Валерія, у її книгах є місце і для гумору. За словами авторки, вона хоче, щоб читачі могли не лише стежити за розвитком подій, а й відпочити за читанням. Окрім тексту, у книгах є авторські ілюстрації, плейлист із музикою та кулінарні рецепти. Усе це, розповідає Валерія, додає до видань, аби доповнити історії деталями й атмосферою. Нині авторка займається просуванням своєї другої книги. Після її виходу планує зробити перерву в написанні, але, додає, від письменництва не відмовляється. Каже, тепер вона не лише шукає історії, які хотіла б прочитати сама, а й створює їх для інших.
