Михайло Чучвага. Суспільне Суми
«Брат сам агроном, каже: “Заведімо пасіку”. — “Ну давай”. Ну ми завели, по два вулики купили. Так у мене діло пішло, а в нього ні», — говорить пан Михайло.
У 2022 році пан Михайло практично втратив усіх бджіл через обробку сусідніх полів хімікатами: зі 100 вуликів вижили вісім, розповідає чоловік. Але, додає, вирішив не здаватися і за чотири роки відновив пасіку. Сьогодні має 33 бджолосім’ї, 12 із них дали мед. Глухівчанин каже, загалом зібрав близько 300 літрів — у середньому по 25 літрів із вулика. Бджоли в господаря — різні й за видом, і за характером.
«Поступово з тих, що були, розводив, та й все. Маток щоправда купляв: карпатки, а останнім часом є карпатка, українська степова і більшість — карніки, миролюбна така. Купив тоді цих бджіл, середньоруську. Вони злі, не дай Бог. А потім поступово замінив: спочатку на українську степову, потім додав карпатки. Українська степова і карпатка рояться, а карніка в наших умовах не роїться. Миролюбна, не кусає», — поділився бджоляр.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
Вулики Михайла Чучваги. Суспільне Суми
Мед у Михайла є різний: ріпаковий, гречаний, липовий. Щоб отримати якісний, каже бджоляр, працювати на пасіці доводиться щодня. Проте продати продукт за хорошою ціною вдома важко. Щоби вижити на пенсію у три тисячі гривень та сплатити комуналку, 78-річний глухівчанин їздить з прикордоння на ринки до Києва — для цього долає нічний маршрут через чотири міста. Обирає таку складну логістику, щоби максимально зекономити на проїзді.
«Квиток коли об 11-й, коли о третій дня. Глухів — Шостка. Приїжджаю до Шостки, о четвертій там. О 5:12 електричка йде від Шостки. Сідаєш на цю електричку загальну, пенсіонерам безплатно. І добираюся до Конотопа. А в Конотопі посидиш годину, по-різному, година-півтори. І та сама електричка зазвичай іде до Ніжина. У Ніжин приїжджаєш об 11:35, 11-й вечора. Заходиш на вокзал і там пересидиш до 3:46. Йде електричка до Дарниці, на Київ. І вранці можна їхати», — каже пан Михайло.
Вулики Михайла Чучваги. Суспільне Суми
Бджоляр розповідає, що часто на столичних ринках зустрічає неякісний мед. І дає поради, як відрізнити хороший продукт від підробки.
«Він має кристалізуватися. Якщо мед не кристалізується, то підозри виникають. А от у Києві, якщо стоїть, ось на ринку, стіл такий, і от така величезна батарея меду і майже весь свіжий зараз, то краще його не брати такий. Він повинен кристалізуватися. А що виходить, ось ці приватники, такі як я, забирають мед, і вони не торгують медом, а здають оптовикам. І йому треба якнайбільше його здати, якнайбільше отримати грошей. І вони його не витягають у вуликах. Він не зовсім зрілий. І продають дешевше. Ну, його більше, удвічі більше, а може ще більше, ніж такий, ніж запечатаний. А тоді беруть, щоб оптовики на ринках стояли, і він не кристалізується, свіжий стоїть цілу зиму, то дурниця. Ну, як яблуко взяти недозріле. Точно так і він», — поділився бджоляр.
Михайло Чучвага. Суспільне Суми
У свої 78 років пан Михайло продовжує щодня працювати, долати далекі відстані з важкими сумками та каже: зберігає оптимізм. А своїм секретом енергії називає спорт, яким займається з молодості, ранкову зарядку та улюблених бджіл
«Зараз я кожного ранку зарядку роблю, гантелі там є такі. Ну роблю, підтримую форму. Однозначно, якби не бджоли… Тут же ароматизація вулика. Коли вдихаєш. А коли крутиш медогонку, вдихаєш аромати трав цих всіх. Нічим не заміниш, нічим. А що ж і укуси. Одна-дві бджоли іноді та й укусять. А найдорожче бджільництво — це бджолиний яд. Нічим не заміниш, нічим», — додав Михайло Чучвага.
Авторка — Анастасія Лутченко
