Пані Тетяна. Суспільне Суми
Господарство, каже вона, забирає майже весь день: зранку потрібно подоїти корів, вивести їх і вивезти гній, в обід — подоїти знову, а ввечері — занести додатковий корм на ніч, подоїти й підчистити.
«Там лишається для того, щоб щось іще зробити, небагато», — зазначає пані Тетяна.
Для заготівлі кормів на зиму родина має власну техніку. Допомагає в цьому син Євген. Він показав тюкопрес, яким пресують у квадратні тюки сіно та солому. Їх використовують і як корм, і як підстилку для корів.
Тюкопрес. Суспільне Суми
За словами пані Тетяни, на одну корову щодня йде приблизно один тюк. Худоба стоїть на яслах із середини чи кінця жовтня, тож сіна потрібно більше, ніж на три місяці.
«То ми заготовляємо десь п’ятсот штук, це щоб було місяців на п’ять, на шість, ну взагалі залежить від того, яка погода весною ще буде», — каже жінка.
Обирайте Суспільне як джерело новин в Google Обирайте Суспільне як джерело новин в Google
Усі польові роботи Євген виконує сам. Найбільше, зізнається, любить працювати на комбайні. Чоловік розповідає, що вони сіють пшеницю, ячмінь та овес і збирають урожай для власних потреб. Техніка зимує під навісами або вкрита плівкою.
Євген. Суспільне Суми
Землі в родини небагато — близько двох гектарів, які засівають і засаджують. Ділянки для заготівлі сіна — переважно болотисті. Колись це були сінокоси, які використовували, бо в селі було багато худоби.
«Тепер воно нікому не потрібне, щоб не росли бур’яни, просто косить, кому потрібно, і все. Так само й ми», — пояснює пані Тетяна.
Пані Тетяна. Суспільне Суми
Ще кілька років тому в селі було значно більше худоби: корів випасали цілими чередами. Нині їх залишилося небагато. Своїх корів пані Тетяна випасає на прив’язі в саду, а телят тримає в загорожі.
Пані Тетяна. Суспільне Суми
Влітку тварини пасуться, а на ніч їм додатково привозять траву, яку косять на болоті. За наявності гарбузів дають і їх — як додаток. Узимку раціон складається із сіна, дерті та буряків. У саду росте багато яблук, тож корови їдять їх почергово з травою: коли є яблука — яблука, коли немає — траву.
Пані Тетяна. Суспільне Суми
Нині в господарстві триває сезон збору кормових буряків. За словами пані Тетяни, цьогоріч вони добре вродили.
«Виростили такі бурячки, це вже буде скотинка наша і все, що в нас є, — буде їсти його взимку. Возимо ми його зразу, чистимо ми його на місці і зразу вкидаємо», — розповідає вона. Це, додає жінка, забирає багато часу.
Бик пані Тетяни. Суспільне Суми
Молоко пані Тетяна здає на молокопункт — за літр отримує 9 гривень 50 копійок. Суму вона називає невеликою, проте власне господарство дозволяє економити на купівлі продуктів.
«Ти не залежний від магазину. Наприклад, тобі потрібне молоко, ти його просто взяв і використав, куди тобі потрібно», — каже жінка.
Пані Тетяна. Суспільне Суми
Якщо ж потрібно приготувати щось до свята, наприклад сметану чи сир на налисники, тоді молоко доводиться брати з господарства, додає вона.
Пані Тетяна також керує трактором, на якому косить траву для худоби. За її словами, робить це вже давно: водійський стаж на автомобілі — сімнадцять років, а принцип керування трактором такий самий.
Корова пані Тетяни. Суспільне Суми
«Це не важко», — запевняє жінка.
На її думку, коли маєш город, сад і власне господарство, більшість необхідного можна виростити самостійно.
Пані Тетяна. Суспільне Суми
«Найважливіше — це, мабуть, свої продукти. Тому що ти знаєш, що ти ніколи не будеш голодний. В селі ти ніколи не будеш голодний. Тому що своя земля, хай воно і не вродить таке, яке б тобі хотілося, але все одно воно є і купувати його не потрібно. Ти знаєш, що воно без ГМО, ти знаєш, що воно вирощене тобою і чим ти його годував», — наголошує пані Тетяна.
